Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Job contestó:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
“Por favor, escuchen atentamente lo que digo; eso sería un consuelo que podrían darme.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Tengan paciencia conmigo; déjenme hablar. Después de que haya habladao, pueden seguir burlándose de mí.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
¿Me estoy quejando de la gente? Por supuesto que no. ¿Por qué no debería estar impaciente?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Mírenme. ¿No están horrorizados? Tápense la boca con la mano en señal de asombro.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Cada vez que pienso en lo que me ha pasado me horrorizo y tiemblo de miedo.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
“¿Por qué siguen viviendo los malvados, que envejecen y son cada vez más poderosos?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Sus hijos están con ellos; ven crecer a sus nietos.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Viven en sus casas con seguridad; no tienen miedo. Dios no usa su vara para golpearlos.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Sus toros siempre crían con éxito; sus vacas paren terneros y no abortan.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Sacan a jugar a sus pequeños como si fueran corderos; sus niños bailan alrededor.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Cantan acompañados de la pandereta y la lira; celebran con la música de la flauta.
Viven felices y bajan al sepulcro en paz. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Sin embargo, le dicen a Dios: ‘¡Vete lejos! No queremos saber nada de ti.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
¿Quién se cree el Todopoderoso para que le sirvamos como esclavos? ¿Qué beneficio hay para nosotros si le oramos?’
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Esa gente cree que hace su propia fortuna, pero yo no acepto su forma de pensar.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
“Cuántas veces se apaga la lámpara de los malvados? ¿Cuántas veces les sobreviene el desastre? ¿Cuántas veces castiga Dios a los impíos en su cólera?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
¿Son arrastrados como paja en el viento? ¿Viene un tornado y se los lleva?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Algunos dicen: ‘Dios guarda el castigo de la gente para sus hijos’. Pero yo digo: ‘Dios debería castigar a esas personas para que aprendan de ello’.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Que ellos mismos vean su destrucción y beban profundamente de la ira de Dios.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Porque no les importará lo que les ocurra a sus familias una vez que hayan muerto.
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
“¿Puede alguien enseñarle a Dios algo que no sepa ya, puesto que él es quien juzga incluso a los seres celestiales?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Una persona muere con buena salud, totalmente cómoda y segura.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Su cuerpo está gordo por haber comido bien; sus huesos aún son fuertes.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Otro muere después de una vida miserable sin haber experimentado la felicidad.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Sin embargo, ambos son enterrados en el mismo polvo; son tratados de igual manera en la muerte, comidos por los gusanos.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
“Sé lo que piensan y sus planes para hacerme mal.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Pueden preguntarme: ‘¿Dónde está la casa del gran hombre? ¿Dónde está el lugar donde viven los malvados?’
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
¿No le han preguntado a los viajeros? ¿No le prestan atención a lo que dicen?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
La gente malvada se salva en tiempos de desastre; es rescatada del día del juicio.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
¿Quién cuestiona sus acciones? ¿Quién les paga por lo que han hecho?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Cuando finalmente mueren y son llevados al cementerio, su tumba está custodiada. La tierra de la tumba los cubre suavemente.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Todo el mundo asiste a sus funerales; una enorme procesión de gente viene a presentar sus últimos respetos.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
¿Por qué tratan de consolarme con tonterías? Sus respuestas no son más que una sarta de mentiras!”
