Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Ipapo Jobho akapindura akati:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
“Teereresa mashoko angu; uku ngakuve kunyaradza kwaunondipa.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Ndiitire mwoyo murefu ndichitaura hangu, uye kana ndapedza kutaura, urambe uchiseka hako.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
“Ko, kunyunyuta kwangu kwakanangana nomunhu here? Ndingatadza seiko kuora mwoyo?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Nditarire ushamiswe; ufumbire muromo wako noruoko.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Ndinotya, pandinofunga izvi; kudedera kunobata muviri wangu.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Nemhaka yeiko vakaipa vachirarama, vachikwegura uye vachiwedzerwa simba?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Vanoona vana vavo vachikura ivo vachiri vapenyu, zvizvarwa zvavo pamberi pavo.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Misha yavo igere zvakanaka uye haina chainotya; shamhu yaMwari haisi pamusoro pavo.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Hando dzavo hadzikonewi kubereka, mhou dzavo dzinobereka mhuru dzisingasvodzi.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Vanobudisa vana vavo seboka ramakwai; vapwere vavo vanopembera vachitamba.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Vanoimba vachiridzirwa tambureni nembira; vanofarira kurira kwenyere.
Vanopedza makore avo mukubudirira uye vanopinda muguva nenguva isipi. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Kunyange zvakadaro vanoti kuna Mwari, ‘Tisiyei takadaro! Hatina hanya nokuziva nzira dzenyu.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Wamasimba Ose ndianiko, kuti timushumire? Tinowaneiko kana tikamunamata?’
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Asi kubudirira kwavo hakusi mumaoko avo, naizvozvo ndinomira kure nerangano yevakaipa.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
“Kunyange zvakadaro, kanganiko kanodzimwa mwenje wevakaipa? Kanganiko vachiwirwa nenjodzi, magumo anotarwa naMwari mukutsamwa kwake?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Vanofanana namakoto anopeperetswa nemhepo runganiko, sehundi inokukurwa nedutu?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Zvinonzi, ‘Mwari anochengetera vana vomunhu kutongwa.’ Ngaamutsive iye amene, kuitira kuti agozviziva!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Meso ake pachake ngaaone kuparadzwa kwake; iye ngaanwe kutsamwa kwoWamasimba Ose.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Nokuti ane hanya yeiko nemhuri yaanosiya shure, mwedzi yaakagoverwa zvoyopera?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
“Ko, pane munhu angagona kudzidzisa ruzivo kuna Mwari here, iye achitonga kunyange vari pamusoro-soro?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Mumwe munhu anofa achine simba rake rizere, akachengetedzeka uye akagadzikana,
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
muviri wake wakagwinya, mapfupa ake azere nomwongo.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Mumwe munhu anofa ane shungu dzomwoyo, asina kumbonakidzwa nezvipi zvazvo zvakanaka.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Vanovata muguruva pamwe chete, uye honye dzinovafukidza vose.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
“Ndinoziva chose zvamunofunga, iwo mano amungandikanganisa nawo.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Imi munoti, ‘Imba yomunhu mukuru iripiko zvino, iwo matende aigarwa navanhu vakaipa?’
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Hauna kumbobvunza vafambi vaya here? Hauna kuva nehanya nenhoroondo dzavo here,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
dzokuti munhu akaipa anodarikwa pazuva renjodzi, kuti anorwirwa pazuva rokutsamwa?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Ndianiko anotsoropodza mafambiro ake pachena? Ndianiko anomuripira pane zvaakaita?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Iye anotakurwa achiendeswa kuguva, uye rinda rake rinorindwa.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Ivhu romunhika rinotapira kwaari; vanhu vose vanomutevera, uye anotungamirirwa navazhinji vasingaverengeki.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
“Saka mungandinyaradza sei nezvisina maturo? Hapana chasara pakupindura kwenyu asi nhema dzoga!”
