Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
А Јов одговори и рече:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Слушајте добро речи моје, и то ће ми бити од вас утеха.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Потрпите ме да ја говорим, а кад изговорим, подсмевајте ми се.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Еда ли се ја човеку тужим? И како не би био жалостан дух мој?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Погледајте на ме, и дивите се, и метните руку на уста.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Ја кад помислим, страх ме је, и гроза подузима тело моје.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Зашто безбожници живе? Старе? И богате се?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Семе њихово стоји тврдо пред њима заједно с њима, и натражје њихово пред њиховим очима.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Куће су њихове на миру без страха, и прут Божји није над њима.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Бикови њихови скачу, и не промашују; краве њихове теле се, и не јалове се.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Испуштају као стадо децу своју, и синови њихови поскакују.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Подвикују уз бубањ и уз гусле, веселе се уза свиралу.
Проводе у добру дане своје, и за час силазе у гроб. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
А Богу кажу: Иди од нас, јер нећемо да знамо за путеве твоје.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Шта је свемогући да му служимо? И каква нам је корист, да му се молимо?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Гле, добро њихово није у њиховој руци; намера безбожничка далеко је од мене.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Колико се пута гаси жижак безбожнички и долази им погибао, дели им муке у делу свом Бог?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Бивају као плева на ветру, као прах који разноси вихор?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Чува ли Бог синовима његовим погибао њихову, плаћа им да осете?
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Виде ли својим очима погибао своју, и пију ли гнев Свемогућег?
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Јер шта је њима стало до куће њихове након њих, кад се број месеца њихових прекрати?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Еда ли ће Бога ко учити мудрости, који суди високима?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Један умире у потпуној сили својој, у миру и у срећи.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Музилице су му пуне млека, и кости су му влажне од мождина.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
А други умире ојађене душе, који није уживао добра.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Обојица леже у праху, и црви их покривају.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Ето, знам ваше мисли и судове, којима ми чините криво.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Јер говорите: Где је кућа силног, и где је шатор у коме наставају безбожници?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Нисте ли никад питали путника? И шта вам казаше нећете да знате,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Да се на дан погибли оставља задац, кад се пусти гнев.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Ко ће га укорити у очи за живот његов? И ко ће му вратити шта је учинио?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Али се износи у гробље и остаје у гомили.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Слатке су му груде од долине, и вуче за собом све људе, а онима који га претекоше нема броја.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Како ме, дакле, напразно тешите кад у одговорима вашим остаје превара?
