Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
И отвечал Иов и сказал:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
выслушайте внимательно речь мою, и это будет мне утешением от вас.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Потерпите меня, и я буду говорить; а после того, как поговорю, насмехайся.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Разве к человеку речь моя? как же мне и не малодушествовать?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Посмотрите на меня и ужаснитесь, и положите перст на уста.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Лишь только я вспомню, - содрогаюсь, и трепет объемлет тело мое.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Почему беззаконные живут, достигают старости, да и силами крепки?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Дети их с ними перед лицом их, и внуки их перед глазами их.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Дома их безопасны от страха, и нет жезла Божия на них.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Вол их оплодотворяет и не извергает, корова их зачинает и не выкидывает.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Как стадо, выпускают они малюток своих, и дети их прыгают.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Восклицают под голос тимпана и цитры и веселятся при звуках свирели;
проводят дни свои в счастье и мгновенно нисходят в преисподнюю. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
А между тем они говорят Богу: отойди от нас, не хотим мы знать путей Твоих!
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Что Вседержитель, чтобы нам служить Ему? и что пользы прибегать к Нему?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Видишь, счастье их не от их рук. - Совет нечестивых будь далек от меня!
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Часто ли угасает светильник у беззаконных, и находит на них беда, и Он дает им в удел страдания во гневе Своем?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Они должны быть, как соломинка пред ветром и как плева, уносимая вихрем.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Скажешь: Бог бережет для детей его несчастье его. - Пусть воздаст Он ему самому, чтобы он это знал.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Пусть его глаза увидят несчастье его, и пусть он сам пьет от гнева Вседержителева.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Ибо какая ему забота до дома своего после него, когда число месяцев его кончится?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Но Бога ли учить мудрости, когда Он судит и горних?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Один умирает в самой полноте сил своих, совершенно спокойный и мирный;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
внутренности его полны жира, и кости его напоены мозгом.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
А другой умирает с душою огорченною, не вкусив добра.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
И они вместе будут лежать во прахе, и червь покроет их.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Знаю я ваши мысли и ухищрения, какие вы против меня сплетаете.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Вы скажете: где дом князя, и где шатер, в котором жили беззаконные?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Разве вы не спрашивали у путешественников и незнакомы с их наблюдениями,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
что в день погибели пощажен бывает злодей, в день гнева отводится в сторону?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Кто представит ему пред лице путь его, и кто воздаст ему за то, что он делал?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Его провожают ко гробам и на его могиле ставят стражу.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Сладки для него глыбы долины, и за ним идет толпа людей, а идущим перед ним нет числа.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Как же вы хотите утешать меня пустым? В ваших ответах остается одна ложь.
