Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Wtedy Hiob odpowiedział:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Słuchajcie uważnie moich słów, a to będzie dla mnie wasza pociecha.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Pozwólcie mi mówić, a potem, gdy powiem, naśmiewajcie się ze mnie.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Czy swoją skargę kieruję do człowieka? A jeśli tak, to dlaczego mój duch nie miałby być wzburzony?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Spójrzcie na mnie, zdumiewajcie się i połóżcie rękę na swoje usta.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Gdy tylko sobie przypomnę, jestem przerażony i strach ogarnia moje ciało.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Czemu niegodziwi żyją, starzeją się, a nawet wzrastają w bogactwie?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Ich potomstwo utrwala się przed nimi, a ich rodzina [wzrasta] na ich oczach.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Ich domy są bezpieczne, bez strachu i nie dotyka ich rózga Boga.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Ich byk zapładnia i nie zawodzi, ich krowa cieli się i nie roni.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Wypuszczają swe malutkie [dzieci] jak trzodę, a ich synowie podskakują.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Chwytają za bęben i harfę i weselą się przy dźwięku fletu.
Spędzają swoje dni w dobrobycie, a w mgnieniu oka zstępują do grobu. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Dlatego mówią do Boga: Odejdź od nas, bo nie chcemy poznać twoich dróg.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Kim jest Wszechmocny, abyśmy mieli mu służyć? Cóż nam pomoże [to], że będziemy się modlić do niego?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Oto ich dobra nie są w ich rękach. Rada niegodziwych daleka [jest] ode mnie.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Jak często gaśnie pochodnia niegodziwych? [Jak często] przychodzi na nich zguba? [Bóg] im wydziela cierpienie w swoim gniewie.
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Są jak słoma na wietrze i jak plewa, którą wicher porywa.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Bóg zachowuje jego nieprawość dla jego synów; odpłaca mu, aby to poczuł.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Jego oczy ujrzą jego nieszczęście i będzie pił z gniewu Wszechmocnego.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Jaką bowiem ma on rozkosz w swoim domu, po swojej [śmierci], gdy liczba jego miesięcy zostanie skrócona?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Czy [ktoś] może uczyć Boga wiedzy, wiedząc, że on sam sądzi najwyższych?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Jeden umiera w pełni swoich sił, bezpieczny ze wszystkich stron i spokojny;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Jego piersi są pełne mleka, a jego kości zwilża szpik.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Drugi zaś umiera w goryczy ducha i nigdy nie jadał z uciechą.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Razem będą leżeć w prochu i okryją ich robaki.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Oto znam wasze myśli i zamiary, [jakie] przeciwko mnie złośliwie obmyślacie.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Mówicie bowiem: Gdzie [jest] dom księcia? A gdzie mieszkanie niegodziwych?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Czy nie pytaliście podróżnych? Czy nie chcecie poznać ich znaków;
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Że niegodziwy jest zachowany na dzień zatracenia? Zostanie przyprowadzony na dzień gniewu.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Któż mu wypomni w oczy jego drogę? A kto mu odpłaci za to, co uczynił?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Zaprowadzą go do grobu i zostanie w grobowcu.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Słodkie mu będą bryły ziemi z doliny i pociągnie za sobą wszystkich ludzi; a ci, którzy szli przed nim, są niezliczeni.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Czemu więc daremnie mnie pocieszacie, skoro w waszych odpowiedziach pozostaje fałsz?
