Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
respondens autem Iob dixit
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
audite quaeso sermones meos et agetis paenitentiam
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
sustinete me ut et ego loquar et post mea si videbitur verba ridete
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
numquid contra hominem disputatio mea est ut merito non debeam contristari
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
adtendite me et obstupescite et superponite digitum ori vestro
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
et ego quando recordatus fuero pertimesco et concutit carnem meam tremor
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
quare ergo impii vivunt sublevati sunt confortatique divitiis
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
semen eorum permanet coram eis propinquorum turba et nepotum in conspectu eorum
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
domus eorum securae sunt et pacatae et non est virga Dei super illos
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
bos eorum concepit et non abortit vacca peperit et non est privata fetu suo
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
egrediuntur quasi greges parvuli eorum et infantes eorum exultant lusibus
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
tenent tympanum et citharam et gaudent ad sonitum organi
ducunt in bonis dies suos et in puncto ad inferna descendunt (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
qui dixerunt Deo recede a nobis et scientiam viarum tuarum nolumus
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
quid est Omnipotens ut serviamus ei et quid nobis prodest si oraverimus illum
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
verumtamen quia non sunt in manu eorum bona sua consilium impiorum longe sit a me
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
quotiens lucerna impiorum extinguetur et superveniet eis inundatio et dolores dividet furoris sui
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
erunt sicut paleae ante faciem venti et sicut favilla quam turbo dispergit
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Deus servabit filiis illius dolorem patris et cum reddiderit tunc sciet
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
videbunt oculi eius interfectionem suam et de furore Omnipotentis bibet
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
quid enim ad eum pertinet de domo sua post se et si numerus mensuum eius dimidietur
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
numquid Deum quispiam docebit scientiam qui excelsos iudicat
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
iste moritur robustus et sanus dives et felix
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
viscera eius plena sunt adipe et medullis ossa illius inrigantur
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
alius vero moritur in amaritudine animae absque ullis opibus
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
et tamen simul in pulverem dormient et vermes operient eos
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
certe novi cogitationes vestras et sententias contra me iniquas
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
dicitis enim ubi est domus principis et ubi tabernacula impiorum
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
interrogate quemlibet de viatoribus et haec eadem eum intellegere cognoscetis
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
quia in diem perditionis servabitur malus et ad diem furoris ducitur
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
quis arguet coram eo viam eius et quae fecit quis reddet illi
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
ipse ad sepulchra ducetur et in congerie mortuorum vigilabit
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
dulcis fuit glareis Cocyti et post se omnem hominem trahet et ante se innumerabiles
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
quomodo igitur consolamini me frustra cum responsio vestra repugnare ostensa sit veritati
