Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Respondens autem Job, dixit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Audite, quæso, sermones meos, et agite pœnitentiam.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Sustinete me, et ego loquar: et post mea, si videbitur, verba, ridete.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Numquid contra hominem disputatio mea est, ut merito non debeam contristari?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Attendite me et obstupescite, et superponite digitum ori vestro.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Et ego, quando recordatus fuero, pertimesco, et concutit carnem meam tremor.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Quare ergo impii vivunt, sublevati sunt, confortatique divitiis?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Semen eorum permanet coram eis: propinquorum turba et nepotum in conspectu eorum.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Domus eorum securæ sunt et pacatæ, et non est virga Dei super illos.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Bos eorum concepit, et non abortivit: vacca peperit, et non est privata fœtu suo.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Egrediuntur quasi greges parvuli eorum, et infantes eorum exultant lusibus.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Tenent tympanum et citharam, et gaudent ad sonitum organi.
Ducunt in bonis dies suos, et in puncto ad inferna descendunt. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Qui dixerunt Deo: Recede a nobis, et scientiam viarum tuarum nolumus.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Quis est Omnipotens, ut serviamus ei? et quid nobis prodest si oraverimus illum?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Verumtamen quia non sunt in manu eorum bona sua, consilium impiorum longe sit a me.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Quoties lucerna impiorum extinguetur, et superveniet eis inundatio, et dolores dividet furoris sui?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Erunt sicut paleæ ante faciem venti, et sicut favilla quam turbo dispergit.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Deus servabit filiis illius dolorem patris, et cum reddiderit, tunc sciet.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Videbunt oculi ejus interfectionem suam, et de furore Omnipotentis bibet.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Quid enim ad eum pertinet de domo sua post se, et si numerus mensium ejus dimidietur?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Numquid Deus docebit quispiam scientiam, qui excelsos judicat?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Iste moritur robustus et sanus, dives et felix:
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
viscera ejus plena sunt adipe, et medullis ossa illius irrigantur:
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
alius vero moritur in amaritudine animæ absque ullis opibus:
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
et tamen simul in pulvere dormient, et vermes operient eos.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Certe novi cogitationes vestras, et sententias contra me iniquas.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Dicitis enim: Ubi est domus principis? et ubi tabernacula impiorum?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Interrogate quemlibet de viatoribus, et hæc eadem illum intelligere cognoscetis:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
quia in diem perditionis servatur malus, et ad diem furoris ducetur.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Quis arguet coram eo viam ejus? et quæ fecit, quis reddet illi?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Ipse ad sepulchra ducetur, et in congerie mortuorum vigilabit.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Dulcis fuit glareis Cocyti, et post se omnem hominem trahet, et ante se innumerabiles.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Quomodo igitur consolamini me frustra, cum responsio vestra repugnare ostensa sit veritati?
