Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Felelt Jób és mondta:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Hallva halljátok szavaimat s ez legyen vigasztalástok.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Tűrjetek el engem, majd én beszélek, s miután beszéltem, gúnyolódhatsz!
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Vajon embernek szól-e az én panaszom, avagy miért nem volnék türelmetlen?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Forduljatok hozzám, iszonyodjatok el s tegyétek kezeteket szátokra!
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Hisz, ha rágondolok, megrémülök, s borzadály fogja el testemet.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Miért élnek a gonoszok, megszilárdulnak, meg is erősödnek vagyonban?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Magzatjuk bizton áll előttük, velök, és ivadékaik szemeik előtt.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Házaik csupa béke, félelem nélkül, és nincsen rajtuk Isten vesszeje.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Bikája hág s el nem vetél, tehene ellik és nem szül idétlent.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Kieresztik, mint a juhokat, gyerkőczeiket, és gyermekeik ugrándoznak.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Énekelnek dobszó és hárfa mellett s örülnek a fuvola hangjánál.
Jóban végzik el napjaikat a egy pillanat alatt az alvilágba szállanak alá. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Pedig mondták Istennek: Távozz tőlünk s útaidat megismerni nem kívánjuk;
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
mi a Mindenható, hogy szolgáljuk őt, s mi hasznunk lesz, ha imádjuk őt?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Lám, nem kezökben van javuk, – a gonoszok tanácsa távol legyen tőlem!
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Hányszor alszik ki a gonoszok mécsese, és jön reájuk szerencsétlenségök, midőn részeket oszt ki haragjában!
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Lesznek olyanok, mint szalma szél előtt s mint polyva, melyet elragad a vihar.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Isten majd gyermekei számára teszi el jogtalanságát. – Fizessen neki magának, hogy érezze;
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
saját szemei lássák vesztét és a Mindenható haragjából igyék!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Mert mi dolga van ő utána házával a hónapjainak száma után, melyek neki rendeltettek?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Istent lehet-e tanítani tudásra, őt, ki a magasakat is ítéli?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Emez teljes épségében hal el, egészen gondtalan és boldog;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
sajtárai telve voltak tejjel és csontjainak veleje üde.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Amaz pedig keserű lélekkel hal meg és nem élvezett a jóból:
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Együtt a porban feküsznek és féreg fedi el őket.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Lám, ismerem a ti gondolataitokat a a fondorlatokat, melyekkel erőszakot míveltek ellenem.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Midőn mondjátok: hol van a hatalmasnak háza és hol a gonoszoknak sátra, lakása?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
– nem kérdeztétek-e az úton járókat, hisz az ő jeleiket nem ismerhetitek félre:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
hogy a szerencsétlenség napjára tartatik fenn az, a ki rossz, a harag napjára vitetik el?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Ki mondja meg neki szemébe az útját, s a mit cselekedett, ki fizeti meg neki?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Hisz ő a sírkertbe vitetik és a sírhalom fölött virraszt;
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
édesek neki a völgy göröngyei, és ő utána húzódik minden ember, s őelőtte számtalanok.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Hogy vigasztaltok hát engem hiábavalóval, hisz válaszaitok – a mi marad, hűtelenség!
