< Йов 21 >

1 А Йов відповів та й сказав:
Darauf erwidert Job und spricht:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
"Mögt ihr auf meine Rede nochmals hören, und wär's zu eurem Zeitvertreib!
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Ertragt mich! Laßt mich, reden! Dann scheltet nur, wenn ich geredet!
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Erhebe ich denn gegen einen Menschen Klage? Oder - warum soll ich nicht ungeduldig werden dürfen?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Zu mir kehrt euch, erstarret! Die Hand legt auf den Mund!
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Ich werde ganz erschüttert, denke ich daran; an Leib und Seele zittere ich.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Wie kommt's, daß Frevler leben dürfen und alternd noch an Kräften wachsen?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Bei ihnen bleibt ihr Stamm, und er gedeiht, solang sie leben, und stets vor Augen bleiben ihnen ihre Sprößlinge.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Und sicher vor Gefahr sind ihre Häuser; die Gottesrute trifft sie nicht.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Sein Stier bespringt und läßt es nicht entgleiten, und seine Kuh kalbt leicht und tut nicht eine Fehlgeburt.-
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Gleich einer Herde lassen sie die Kinderschar hinaus, und munter hüpfen ihre Jungen.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Sie spielen froh zu Pauken und zu Zithern und freuen sich beim Flötenschalle.
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
Ihr Leben geht im Glück zu Ende; sie steigen zu der Unterwelt in Frieden (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
und sagen doch zu Gott: 'Du bleib uns fern!' 'Wir wollen nichts von Deinen Wegen wissen!'
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
'Was soll es, daß wir dem Allmächtigen dienen? Was nützt es uns, ihn bittend anzugehen?'
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Nun, läge nicht ihr Glück in ihrer Hand, dann wäre mir das Planen dieser Frevler unbegreiflich.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Wie oft erlischt der Frevler Leuchte und überfällt sie ihr Verderben? Wie oft teilt er in seinem Zorne Schmerzen aus? -
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Sie sollen werden wie das Stroh vorm Winde, wie Spreu, vom Sturm entführt!
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
'Gott hat sein Unheil eben dessen Kindern aufgespart.' Er zahle ihm es heim, daß er es selber fühle!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Er selber sollte seinen Becher kosten und von dem Grimm des Höchsten trinken müssen!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Was braucht ihn denn zu kümmern, wie's seinem Haus nach seinem Tode geht, wenn seiner Monde Zahl zu Ende ist?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Kann man denn Gott das Wissen lehren, da er doch von der Höhe aus verfügt?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Der eine stirbt in vollem Glücke, ganz ruhig, wohlgemut.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Von Fett sind seine Lenden voll; sein Körper wird mit Mark getränkt.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Der andre stirbt verzweiflungsvoll, hat niemals von dem Glück gekostet.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Zusammen liegen sie im Staube; Gewürm deckt beide zu.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Ich kenne eure Meinung wohl; ihr ziehet an den Haaren Gründe gegen mich herbei.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Ihr sagt: 'In welcher Lage ist das Haus des edlen Mannes?' 'In welcher ist das Wohngezelt der Frevler?'
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Befragt ihr nicht die Leute, die auf den Lauf der Welten achten? Und ihre Zeugnisse könnt ihr nicht ablehnen.
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Der Frevler bleibt vom Unheilstag verschont, vom Tag, wo Steuern eingetrieben werden.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Wer hält ihm seinen Wandel vor, und wer vergilt ihm, was er tat?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Er wird zu Grab getragen, und auf dem Grabespolster ruht er ungestört.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Des Grabes Schollen sind ihm süß. So lockt er alle Welt sich nach, und vor ihm schreiten Zahllose einher.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Wie leer ist euer Trost! Und eure Antworten sind unaufrichtig."

< Йов 21 >