Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job répondit et dit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Ecoutez, écoutez mon discours, et donnez-moi cette consolation-là!
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Souffrez que je parle, et, quand j'aurai parlé, tu pourras te moquer!
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Est-ce à l'homme qu'en veut ma plainte? Et pourquoi la patience ne m'échapperait-elle pas?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Tournez les yeux vers moi, et vous serez stupéfaits, et vous mettrez la main sur la bouche!
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Quand j'y pense, je me trouble, et ma chair frissonne.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Pourquoi les impies vivent-ils, avancent-ils en âge, accroissent-ils leurs moyens?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Devant eux, autour d'eux, leur race s'affermit, et leurs rejetons réjouissent leurs regards.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Leurs maisons sont en paix, à l'abri de la crainte, et la verge de Dieu ne passe point sur eux.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Leur taureau saillit, et n'est point impuissant, leur génisse vêle, et n'avorte point.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Ils promènent leur famille qui égale un troupeau, et leurs enfants s'ébattent.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Ils chantent au son des cymbales et du luth, et s'égaient au bruit de la cornemuse.
Ils emploient leurs jours à jouir, et la descente aux Enfers est pour eux l'affaire d'un instant. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Cependant ils disent à Dieu: « Retire-toi de nous! et pour la science de tes voies nous n'avons aucun goût.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Qu'est-ce que le Tout-puissant, pour que nous le servions? et que gagnerions-nous à le prier? »
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Voici, n'ont-ils pas leur bonheur en leurs mains? (Loin de moi les principes des impies!)
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Combien de fois arrive-t-il que la lampe des impies s'éteigne, et que leur ruine fonde sur eux; que Dieu leur distribue leurs lots dans sa colère;
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
qu'ils soient comme le chaume au souffle du vent, ou comme la balle qu'enlève l'ouragan?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
C'est à ses fils que Dieu réserve la misère! C'est lui que Dieu devrait punir, afin qu'il en pâtit;
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
c'est lui qui de ses yeux devrait contempler sa chute, et être abreuvé du courroux du Tout-puissant!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Car, que lui fait sa maison après lui, quand le terme de ses jours est échu?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Est-ce à Dieu qu'on veut révéler la science, à lui qui juge les Intelligences célestes?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
L'un meurt au sein même du bien-être, dans une sécurité et une paix complète;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
ses bergeries sont remplies de lait, et la moelle de ses os est toujours rafraîchie.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Et l'autre meurt, l'amertume dans l'âme, et il n'a point goûté le bonheur.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Ensemble ils sont gisants dans la poudre, et les vers les recouvrent.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Voici, je sais quelles sont vos pensées, et les jugements qu'à tort vous portez sur moi!
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Car vous dites: « Où est la maison de l'homme puissant, et la tente où habitaient les impies? »
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
N'avez-vous pas interrogé les voyageurs? et ne vous rendrez-vous pas aux preuves qu'ils rapportent?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
C'est qu'au jour de la ruine, l'impie est préservé, et qu'au jour des vengeances, il est conduit en lieu sûr.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Qui est-ce qui lui reproche en face sa conduite, et qui est-ce qui lui rend ce qu'il a fait?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Il est porté au tombeau, et il veille encore sur le tertre.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
La terre de la vallée pèse doucement sur lui; après lui tous les hommes vont à la file, et ses devanciers sont innombrables.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Comment pouvez-vous donc m'offrir des consolations si vaines? De vos réponses, ce qui reste, c'est la perfidie.
