Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job prit la parole, et dit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Écoutez attentivement mes discours, et que cela me tienne lieu de vos consolations!
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Supportez-moi, et je parlerai; et, après que j'aurai parlé, tu te moqueras.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Mais est-ce à un homme que s'adresse ma plainte? Et comment ne perdrais-je pas toute patience?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Regardez-moi, et soyez étonnés, et mettez la main sur la bouche.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Quand j'y pense, je suis éperdu, et un frisson saisit ma chair.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Pourquoi les méchants vivent-ils, vieillissent-ils, et croissent-ils en force?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Leur postérité s'établit devant eux, avec eux, et leurs rejetons sont sous leurs yeux.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Leurs maisons sont en paix, à l'abri de la crainte, et la verge de Dieu n'est pas sur eux.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Leur taureau n'est jamais impuissant, leur génisse vêle et n'avorte pas.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Ils font courir devant eux leurs enfants comme un troupeau, et leur progéniture bondit.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Ils chantent avec le tambourin et la harpe, ils s'égaient au son du hautbois,
Ils passent leurs jours dans le bonheur, et ils descendent au Sépulcre en un moment. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Et cependant ils ont dit à Dieu: “Éloigne-toi de nous, nous ne voulons pas connaître tes voies.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Qu'est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Et que gagnerions-nous à le prier? “
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Voici, leur bonheur n'est-il pas en leurs mains? (Que le conseil des méchants soit loin de moi! )
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Combien de fois arrive-t-il que la lampe des méchants s'éteigne, que leur ruine vienne sur eux, que Dieu leur partage leurs lots dans sa colère,
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Qu'ils soient comme la paille au souffle du vent, et comme la balle enlevée par le tourbillon?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Vous dites: “Dieu réserve la peine à ses enfants; “mais qu'Il le punisse lui-même, afin qu'il le sente!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Qu'il voie de ses propres yeux sa ruine, qu'il boive la colère du Tout-Puissant!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Car, que lui importe sa maison après lui, quand le nombre de ses mois est tranché?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Enseignerait-on la science à Dieu, lui qui juge ceux qui sont élevés?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
L'un meurt au sein du bien-être, tout à son aise et en repos.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Ses flancs sont chargés de graisse, et ses os comme abreuvés de mœlle;
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Un autre meurt dans l'amertume de son âme, n'ayant jamais goûté le bonheur:
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Ils sont couchés ensemble dans la poussière, et les vers les couvrent.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Voici, je connais vos pensées et les desseins que vous formez contre moi.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Car vous dites: Où est la maison de l'homme opulent, et où est la tente, demeure des méchants?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
N'avez-vous jamais interrogé les voyageurs, et n'avez-vous pas reconnu, par leurs témoignages,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Qu'au jour de la calamité, le méchant est épargné, et qu'au jour des colères, il est éloigné?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Qui lui représente en face sa conduite, et qui lui rend ce qu'il a fait?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Il est porté au tombeau, et, sur le tertre, il veille encore.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Les mottes de la vallée lui sont légères; après lui, suivent à la file tous les hommes, et devant lui, la foule est innombrable.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Comment donc me donnez-vous des consolations vaines? De vos réponses, ce qui reste, c'est la perfidie.
