Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Alors Job prit la parole et dit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Ecoutez, écoutez mes paroles, que j'aie, du moins, cette consolation de vous.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Permettez-moi de parler à mon tour, et, quand j'aurai parlé, vous pourrez vous moquer.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Est-ce contre un homme que se porte ma plainte? Comment donc la patience ne m'échapperait elle pas?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Regardez-moi et soyez dans la stupeur, et mettez la main sur votre bouche.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Quand j'y pense, je frémis; et un frissonnement saisit ma chair.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Pourquoi les méchants vivent-ils, et vieillissent-ils, accroissant leur force?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Leur postérité s'affermit autour d'eux, leurs rejetons fleurissent à leurs yeux.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Leur maison est en paix, à l'abri de la crainte; la verge de Dieu ne les touche pas.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Leur taureau est toujours fécond, leur génisse enfante et n'avorte pas.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Ils laissent courir leurs enfants comme un troupeau, leurs nouveau-nés bondissent autour d'eux.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Ils chantent au son du tambourin et de la cithare, ils se divertissent au son du chalumeau.
Ils passent leurs jours dans le bonheur, et ils descendent en un instant au schéol. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Pourtant ils disaient à Dieu: « Retire-toi de nous; nous ne désirons pas connaître tes voies.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Qu'est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Que gagnerions-nous à le prier? »
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Leur prospérité n'est-elle pas dans leur main? — Toutefois, loin de moi le conseil de l'impie! —
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Voit-on souvent s'éteindre la lampe des impies, la ruine fondre sur eux, et Dieu leur assigner un lot dans sa colère?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Les voit-on comme la paille emportée par le vent, comme la glume enlevée par le tourbillon?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
« Dieu, dites-vous, réserve à ses enfants son châtiment!... » Mais que Dieu le punisse lui-même pour qu'il le sente,
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
qu'il voie de ses yeux sa ruine, qu'il boive lui-même la colère du Tout-Puissant!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Que lui importe, en effet, sa maison après lui, une fois que le nombre de ses mois est tranché?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Est-ce à Dieu qu'on apprendra la sagesse, à lui qui juge les êtres les plus élevés?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
L'un meurt au sein de sa prospérité, parfaitement heureux et tranquille,
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
les flancs chargés de graisse, et la moelle des os remplie de sève.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
L'autre meurt, l'amertume dans l'âme, sans avoir goûté le bonheur.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Tous deux se couchent également dans la poussière, et les vers les couvrent tous deux.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Ah! Je sais bien quelles sont vos pensées, quels jugements iniques vous portez sur moi.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Vous dites: « Où est la maison de l'oppresseur! Qu'est devenue la tente qu'habitaient les impies? »
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
N'avez-vous donc jamais interrogé les voyageurs, et ignorez-vous leurs remarques?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Au jour du malheur, le méchant est épargné; au jour de la colère, il échappe au châtiment.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Qui blâme devant lui sa conduite? Qui lui demande compte de ce qu'il a fait?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
On le porte honorablement au tombeau; et on veille sur son mausolée.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
les glèbes de la vallée lui sont légères, et tous les hommes y vont à sa suite, comme des générations sans nombre l'y ont précédé.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Que signifient donc vos vaines consolations? De vos réponses il ne reste que perfidie.
