Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job answereth and saith: —
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Hear ye diligently my word, And this is your consolation.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Bear with me, and I speak, And after my speaking — ye may deride.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
I — to man [is] my complaint? and if [so], wherefore May not my temper become short?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Turn unto me, and be astonished, And put hand to mouth.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Yea, if I have remembered, then I have been troubled. And my flesh hath taken fright.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Wherefore do the wicked live? They have become old, Yea, they have been mighty in wealth.
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Their seed is established, Before their face with them, And their offspring before their eyes.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Their houses [are] peace without fear, Nor [is] a rod of God upon them.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
His bullock hath eaten corn, and doth not loath. His cow bringeth forth safely, And doth not miscarry.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
They send forth as a flock their sucklings, And their children skip,
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
They lift [themselves] up at timbrel and harp, And rejoice at the sound of an organ.
They wear out in good their days, And in a moment [to] Sheol go down. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
And they say to God, 'Turn aside from us, And the knowledge of Thy ways We have not desired.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
What [is] the Mighty One that we serve Him? And what do we profit when we meet with Him?'
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Lo, not in their hand [is] their good, (The counsel of the wicked Hath been far from me.)
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
How oft is the lamp of the wicked extinguished, And come on them doth their calamity? Pangs He apportioneth in His anger.
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
They are as straw before wind, And as chaff a hurricane hath stolen away,
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
God layeth up for his sons his sorrow, He giveth recompense unto him — and he knoweth.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
His own eyes see his destruction, And of the wrath of the Mighty he drinketh.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
For what [is] his delight in his house after him, And the number of his months cut off?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
To God doth [one] teach knowledge, And He the high doth judge?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
This [one] dieth in his perfect strength, Wholly at ease and quiet.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
His breasts have been full of milk, And marrow his bones doth moisten.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
And this [one] dieth with a bitter soul, And have not eaten with gladness.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Together — on the dust they lie down, And the worm doth cover them over.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Lo, I have known your thoughts, And the devices against me ye do wrongfully.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
For ye say, 'Where [is] the house of the noble? And where the tent — The tabernacles of the wicked?'
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Have ye not asked those passing by the way? And their signs do ye not know?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
That to a day of calamity is the wicked spared. To a day of wrath they are brought.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Who doth declare to his face his way? And [for] that which he hath done, Who doth give recompence to him?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
And he — to the graves he is brought. And over the heap a watch is kept.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Sweet to him have been the clods of the valley, And after him every man he draweth, And before him there is no numbering.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
And how do ye comfort me [with] vanity, And in your answers hath been left trespass?
