Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Then answered Job, and said,
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Hear, O hear my speech, and let this be wherewith you give consolations.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Bear with me that I may indeed speak: and after my speaking, then canst thou mock.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
As for me, —is against man my complaint? and if this be so, why should my spirit not be impatient?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Turn yourselves unto me, and be astounded, and lay your hand upon your mouth.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Yea, when I think of it, I am terrified, and shuddering seizeth hold of my flesh.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Wherefore do the wicked live, become old, yea, grow strong in power?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Their seed is firmly established in their presence with them. their offspring are before their eyes.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Their houses are at peace without any dread, and no rod of God [cometh] over them.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
The bull of each one gendereth, and disappointeth not: the cow of each one calveth, and casteth not her young.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
They send forth their little ones like a flock, and their children skip about [with joy].
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
They sing to the timbrel and harp, and rejoice at the sound of the pipe.
They wear out their days in happiness, and in a moment they go down to the nether world. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
And yet they say unto God, “Depart from us; and the knowledge of thy ways we desire not.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
What is the Almighty, that we should serve him? and what profit shall we have, if we entreat him urgently?”
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Lo, not in their hand doth their happiness rest! The counsel of the wicked be [still] far from me.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
How often is the lamp of the wicked quenched? and how often cometh over them their calamity? and doth [God] distribute their lot in his anger?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Are they as straw before the wind, and as chaff which the stealeth away?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Should God lay up for his children his wrong-doing? it were better that he reward him, that he might know it himself.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
His own eyes ought to see his downfall, and from the wrath of the Almighty ought he to drink.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
For what care hath he for his household after him, when the number of his months is all apportioned to him?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Is this fitting God, who teacheth knowledge? him who judgeth those that are highest?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
That this one dieth in his full strength, being wholly at ease and quiet;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
His vessels being full of healthy fluid, and the marrow of his bones being well moistened:
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
While this other dieth with an embittered soul, and hath never partaken of any happiness;
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
[And yet] together they must lie down in the dust, and the worms will cover them?
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Behold, I know your thoughts, and the opinions which ye wrongfully devise against me.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
For ye say, Where is the house of the noble-minded? and where is the tent of the dwelling-places of the wicked?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Have ye not asked the wayfarers? surely their token ye cannot disregard,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
That the bad man is reserved for the day of calamity, [that the wicked] are carried forward to the day of wrath.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
[But] who will tell him to his face of his way? and who will repay him what he hath done?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Yea he will indeed be carried to the grave, and men will quickly think of his monument:
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Sweet are to him the clods of the valley; and after him succeedeth every man, as those that were before him are without number.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
How then will ye comfort me with vanity? and of your answers there remaineth only deception.
