Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Så tog Job til Orde og svarede:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
"Hør dog, hør mine Ord, lad det være Trøsten, I giver!
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Find jer nu i, at jeg taler, siden kan I jo håne!
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Gælder min Klage Mennesker? Hvi skulde jeg ej være utålmodig?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Vend jer til mig og stivn af Rædsel, læg Hånd på Mund!
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Jeg gruer, når jeg tænker derpå, mit Legeme gribes af Skælven:
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
De gudløse, hvorfor lever de, bliver gamle, ja vokser i Kraft?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Deres Æt har de blivende hos sig, deres Afkom for deres Øjne;
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
deres Huse er sikre mod Rædsler, Guds Svøbe rammer dem ikke;
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
ej springer deres Tyr forgæves, Koen kælver, den kaster ikke;
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
de slipper deres Drenge ud som Får, deres Børneflok boltrer sig ret;
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
de synger til Pauke og Citer, er glade til Fløjtens Toner;
de lever deres Dage i Lykke og synker med Fred i Dødsriget, (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
skønt de siger til Gud: "Gå fra os, at kende dine Veje er ikke vor Lyst!
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Den Almægtige? Hvad han? Skal vi tjene ham? Hvad Gavn at banke på hos ham?"
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Er ej deres Lykke i deres Hånd og gudløses Råd ham fjernt?
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Når går de gudløses Lampe ud og når kommer Ulykken over dem? Når deler han Loddet ud i sin Vrede,
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
så de bliver som Strå for Vinden, som Avner, Storm fører bort?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Gemmer Gud hans Ulykkeslod til hans Børn? Ham selv gengælde han, så han mærker det,
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
lad ham selv få sit Vanheld at se, den Almægtiges Vrede at drikke!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Thi hvad bryder han sig siden om sit Hus, når hans Måneders Tal er udrundet?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Kan man vel tage Gud i Skole, ham, som dømmer de højeste Væsner?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
En dør jo på Lykkens Tinde, helt tryg og så helt uden Sorger:
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
hans Spande er fulde af Mælk, hans Knogler af saftig Marv;
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
med bitter Sjæl dør en anden og har aldrig nydt nogen Lykke;
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
de lægger sig begge i Jorden, og begge dækkes af Orme!
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Se, jeg kender så vel eders Tanker og de Rænker, I spinder imod mig,
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
når I siger: "Hvor er Stormandens Hus og det Telt, hvor de gudløse bor?"
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Har I aldrig spurgt de berejste og godkendt deres Beviser:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Den onde skånes på Ulykkens Dag og frelses på Vredens Dag.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Hvem foreholder ham vel hans Færd, gengælder ham, hvad han gør?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Til Graven bæres han hen, ved hans Gravhøj holdes der Vagt;
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
i Dalbunden hviler han sødt, Alverden følger så efter, en Flok uden Tal gik forud for ham.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Hvor tom er den Trøst, som I giver! Eders Svar - kun Svig er tilbage!
