Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Job progovori i reče:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
“Slušajte, slušajte dobro što ću reći, utjehu mi takvu barem udijelite.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Otrpite da riječ jednu ja izrečem, kad završim, tad se rugajte slobodno.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Zar protiv čovjeka dižem ja optužbu? Kako da strpljenje onda ne izgubim?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Pogledajte na me: užas će vas spopast', rukom ćete svoja zakloniti usta;
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
pomislim li na to, prestravim se i sam i čitavim svojim tad protrnem tijelom.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Zašto na životu ostaju zlikovci i, što su stariji, moćniji bivaju?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Potomstvo njihovo s njima napreduje a izdanci im se množe pred očima.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Strah nikakav kuće njihove ne mori i šiba ih Božja ostavlja na miru.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Njihovi bikovi plode pouzdano, krave im se tele i ne jalove se.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
K'o jagnjad djeca im slobodno skakuću, veselo igraju njihovi sinovi.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Oni pjevaju uz harfe i bubnjeve i vesele se uz zvukove svirale.
Dane svoje završavaju u sreći, u Podzemlje oni silaze spokojno. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
A govorili su Bogu: 'Ostavi nas, ne želimo znati za tvoje putove!
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
TÓa tko je Svesilni da njemu služimo i kakva nam korist da ga zazivamo?'
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Zar svoju sreću u ruci ne imahu, makar do Njega ne drže ništa oni?
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Zar se luč opakog kada ugasila? Zar se na njega oborila nesreća? Zar mu u gnjevu svom On skroji sudbinu?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Zar je kao slama na vjetru postao, kao pljeva koju vihor svud raznosi?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Hoće l' ga kaznit' Bog u njegovoj djeci? Ne, njega nek' kazni da sam to osjeti!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Vlastitim očima nek' rasap svoj vidi, neka se napije srdžbe Svesilnoga!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
TÓa što poslije smrti on za dom svoj mari kad će se presjeć' niz njegovih mjeseci?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Ali tko će Boga učiti mudrosti, njega koji sudi najvišim bićima?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Jedan umire u punom blagostanju, bez briga ikakvih, u potpunom miru,
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
bokova od pretiline otežalih i kostiju sočne moždine prepunih.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
A drugi umire s gorčinom u duši, nikad nikakve ne okusivši sreće.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Obojica leže zajedno u prahu, crvi ih jednako prekrivaju oba.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
O, znam dobro kakve vaše su namjere, kakve zlosti protiv mene vi snujete.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Jer pitate: 'Gdje je kuća plemićeva, šator u kojem stanovahu opaki?'
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Niste li na cesti putnike pitali, zar njihovo svjedočanstvo ne primate:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
'Opaki je u dan nesreće pošteđen i u dan Božje jarosti veseo je.'
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Al' na postupcima tko će mu predbacit' i tko će mu vratit' što je počinio?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
A kad ga na kraju na groblje odnesu, na grobni mu humak postavljaju stražu.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Lake su mu grude zemlje u dolini dok za njime ide čitavo pučanstvo.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
O, kako su vaše utjehe isprazne! Kakva su prijevara vaši odgovori!”
