Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Андин Нааматлиқ Зофар җававән мундақ деди: —
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
«Мени беарам қилған хияллар җавап беришкә үндәватиду, Чүнки қәлбим беарамлиқта өртәнмәктә.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Мән маңа һақарәт кәлтүрүп, мени әйипләйдиған сөзләрни аңлидим, Шуңа мениң роһ-зеһним мени җавап беришкә қистиди.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Сән шуни билмәмсәнки, Йәр йүзидә Адәм атимиз апиридә болғандин бери,
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
Рәзилләрниң ғалипә тәнтәниси қисқидур, Ипласларниң хошаллиғи бирдәмликтур.
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Ундақ кишиниң шан-шәриви асманға йәткән болсиму, Беши булутларға тақашсиму,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
Йәнила өзиниң поқидәк йоқап кетиду; Уни көргәнләр: «У нәдидур?» дәйду.
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
У чүштәк учуп кетиду, Қайта тапқили болмайду; Кечидики ғайипанә аламәттәк у һайдиветилиду.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Уни көргән көз иккинчи уни көрмәйду, Униң турған җайи уни қайта учратмайду.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Униң оғуллири мискинләргә шәпқәт қилишқа мәҗбурлиниду; Шуниңдәк у һәтта өз қоли билән байлиқлирини қайтуруп бериду.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Униң устиханлири яшлиқ мағдуриға толған болсиму, Бирақ [униң мағдури] униң билән биллә топа-чаңда йетип қалиду.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Гәрчә рәзиллик униң ағзида татлиқ тетиған болсиму, У уни тил астиға йошурған болсиму,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
У уни жутқуси кәлмәй меһрини үзәлмисиму, У уни ағзида қалдурсиму,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
Бирақ униң қарнидики тамиғи өзгирип, Кобра иланниң зәһәригә айлиниду.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
У байлиқларни жутуветиду, бирақ уларни яндуриду; Худа уларни ашқазинидин чиқириветиду.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
У кобра иланниң зәһәрини шорайду, Чар иланниң нәштири уни өлтүриду.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
У қайтидин ериқ-өстәңләргә һәвәс билән қаралмайду, Бал вә сериқ май билән ақидиған дәриялардин һозурлиналмайду.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
У еришкәнни жуталмай қайтуриду, Тиҗарәт қилған пайдисидин у һеч һозурлиналмайду.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Чүнки у мискинләрни езип, уларни ташливәткән; У өзи салмиған өйни егиливалған.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
У ачкөзлүктин әсла зерикмәйду, У арзулиған нәрсилиридин һеч қайсисини сақлап қалалмайду.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Униңға жутувалғидәк һеч нәрсә қалмайду, Шуңа униң баяшатлиғи мәңгүлүк болмайду.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Униң тоққузи тәл болғанда, туюқсиз қисилчилиққа учрайду; Һәр бир езилгүчиниң қоли униңға қарши чиқиду.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
У қосиғини тойғузиватқинида, Худа дәһшәтлик ғәзивини униңға чүшүриду; У ғизалиниватқанда [ғәзивини] униң үстигә яғдуриду.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
У төмүр қуралдин қечип қутулсиму, Бирақ мис оқя уни санҗийду.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Тәккән оқ кәйнидин тартип чиқиривелгинидә, Ялтирақ оқ учи өттин чиқиривелгинидә, Вәһимиләр уни басиду.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Зулмәт қараңғулуқ униң байлиқлирини жутуветишкә тәйяр туриду, Инсан пүвлимигән от уни жутувалиду, Униң чедирида қелип қалғанлириниму жутуветиду.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Асманлар униң қәбиһлигини ашкарилайду; Йәр-зиминму униңға қарши қозғилиду.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Униң мал-дунияси елип кетилиду, [Худаниң] ғәзәплик күнидә кәлкүн улғийип өй-бисатини ғулитиду.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Худаниң рәзил адәмгә бәлгүлигән несивиси мана шундақтур, Бу Худа униңға бекиткән мирастур».
