Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
И отвечал Софар Наамитянин и сказал:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
размышления мои побуждают меня отвечать, и я поспешаю выразить их.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Упрек, позорный для меня, выслушал я, и дух разумения моего ответит за меня.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Разве не знаешь ты, что от века, - с того времени, как поставлен человек на земле, -
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
веселье беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Хотя бы возросло до небес величие его, и голова его касалась облаков, -
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
как помет его, на веки пропадает он; видевшие его скажут: где он?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Как сон, улетит, и не найдут его; и, как ночное видение, исчезнет.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Глаз, видевший его, больше не увидит его, и уже не усмотрит его место его.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Сыновья его будут заискивать у нищих, и руки его возвратят похищенное им.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Кости его наполнены грехами юности его, и с ним лягут они в прах.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Если сладко во рту его зло, и он таит его под языком своим,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
бережет и не бросает его, а держит его в устах своих,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
то эта пища его в утробе его превратится в желчь аспидов внутри его.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Имение, которое он глотал, изблюет: Бог исторгнет его из чрева его.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Змеиный яд он сосет; умертвит его язык ехидны.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Не видать ему ручьев, рек, текущих медом и молоком!
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Нажитое трудом возвратит, не проглотит; по мере имения его будет и расплата его, а он не порадуется.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Ибо он угнетал, отсылал бедных; захватывал дома, которых не строил;
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
не знал сытости во чреве своем и в жадности своей не щадил ничего.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Ничего не спаслось от обжорства его, зато не устоит счастье его.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
В полноте изобилия будет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Когда будет чем наполнить утробу его, Он пошлет на него ярость гнева Своего и одождит на него болезни в плоти его.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Убежит ли он от оружия железного, - пронзит его лук медный;
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
станет вынимать стрелу, - и она выйдет из тела, выйдет, сверкая сквозь желчь его; ужасы смерти найдут на него!
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Все мрачное сокрыто внутри его; будет пожирать его огонь, никем не раздуваемый; зло постигнет и оставшееся в шатре его.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Небо откроет беззаконие его, и земля восстанет против него.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Исчезнет стяжание дома его; все расплывется в день гнева Его.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Вот удел человеку беззаконному от Бога и наследие, определенное ему Вседержителем!
