Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Цофар дин Наама а луат кувынтул ши а зис:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
„Гындуриле меле мэ силеск сэ рэспунд, ши фрэмынтаря мя ну-мь дэ паче.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Ам аузит мустрэрь каре мэ умплу де рушине, ши, дин адынкул минций меле, духул мэ фаче сэ рэспунд.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Ну штий ту кэ демулт де тот, де кынд а фост ашезат омул пе пэмынт,
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
бируинца челор рэй а фост скуртэ ши букурия нелеӂюитулуй, нумай де о клипэ?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Кяр дакэ с-ар ынэлца пынэ ла черурь ши капул й-ар ажунӂе пынэ ла норь,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
ва пери пентру тотдяуна, ка мурдэрия луй, ши чей че-л ведяу вор зиче: ‘Унде есте?’
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Ва збура ка ун вис ши ну-л вор май гэси; ва пери ка о ведение де ноапте.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Окюл каре-л привя ну-л ва май приви, локул ын каре локуя ну-л ва май зэри.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Песте фиий луй вор нэвэли чей сэрачь, ши мыниле луй вор да ынапой че а рэпит ку сила.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Оаселе луй, плине де влага тинереций, ышь вор авя кулкушул ку ел ын цэрынэ.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Дулче ера рэул ын гура луй. Ыл аскундя суб лимбэ,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
ыл местека ынтруна ши ну-л лэса; ыл циня ын черул гурий,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
дар храна луй се ва префаче ын мэрунтаеле луй, ва ажунӂе ын трупул луй о отравэ де аспидэ.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Богэцииле ынгиците ле ва вэрса, Думнезеу ле ва скоате дин пынтечеле луй.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Отравэ де аспидэ а супт, ши де ачея лимба нэпырчий ыл ва учиде.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Ну-шь ва май плимба привириле песте пыраеле ши рыуриле де мьере ши де лапте,
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
ва да ынапой че а кыштигат ши ну ва май траӂе фолос дин кыштиг; ва да ынапой тот че а луат ши ну се ва май букура де ел,
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
кэч а асуприт пе сэрачь ши й-а лэсат сэ пярэ, а дэрымат касе ши ну ле-а зидит ла лок.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Лэкомия луй н-а куноскут марӂинь, дар ну ва скэпа че аре май скумп.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Нимик ну скапэ де лэкомия луй, дар бунэстаря луй ну ва цине.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Ын мижлокул белшугулуй ва фи ын невое; мына тутурор тикэлошилор се ва ридика асупра луй.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Ши ятэ, ка сэ-й умпле пынтечеле, Думнезеу ва тримите песте ел фокул мынией Луй ши-л ва сэтура ку о плоае де сэӂець.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Дакэ ва скэпа де армеле де фер, ыл ва стрэпунӂе аркул де арамэ.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Ышь смулӂе дин труп сэӂята, каре скынтеязэ ла еширя дин феря луй, ши ыл апукэ спаймеле морций.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Тоате ненорочириле сунт пэстрате пентру комориле луй; ва фи мистуит де ун фок пе каре ну-л ва апринде омул, ши че ва май рэмыне ын кортул луй ва фи арс де фок.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Черуриле ый вор дезвели фэрэделеӂя, ши пэмынтул се ва ридика ымпотрива луй.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Венитуриле касей луй се вор перде, вор пери ын зиуа мынией луй Думнезеу.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Ачаста есте соарта пе каре о пэстрязэ Думнезеу челуй рэу, ачаста есте моштениря пе каре й-о хотэрэште Думнезеу.”
