Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
A odpowiadając Sofar Naamatczyk rzekł:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Do tego mię myśli moje przywodzą, abym odpowiedział; przetożem się pospieszył.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Słyszałem mnie hańbiącą naganę; ale duch wyrozumienia mego odpowie za mię.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Izaż nie wiesz, że to jest od wieku, od tego czasu, jako postawił Bóg człowieka na ziemi?
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
Iż chwała niepobożnych krótka jest, a wesele obłudnika na mgnienie oka?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
By też wstąpiła aż do nieba hardość jego, a obłoku się dotknęła głowa jego:
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
A wszakże na wieki zginie jako gnój jego, a ci, którzy go widzieli, rzeką: Gdzież się podział?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Uleci jako sen, a nie znajdą go; bo uciecze, jako widzenie nocne.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Oko, które go widziało, nie ogląda go więcej, i nie ujrzy go więcej miejsce jego.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Synowie jego będą się korzyć ubogim; bo ręce jego muszą wracać, co wydarł.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Kości jego napełnione są grzechami młodości jego, a w prochu z nim leżeć będą.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
A choć złość słodnieje w ustach jego, i tai ją pod językiem swoim;
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
Kocha się w niej, a nie opuszcza jej, zatrzymywając ją w pośrodku podniebienia swego:
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
Wszakże pokarm jego we wnętrznościach jego odmieni się; żółcią padalcową stanie się w trzewach jego.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Bogactwa, które pożarł, zwróci, a z brzucha jego wyżenie je Bóg.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Głowę padalcową ssać będzie; zabije go język jaszczurczy.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Nie ogląda źródeł rzek, strumieni mówię miodu i masła.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Wróci pracę cudzą, a nie zażyje jej; i choć znowu nabędzie wielkich majętności, nie ucieszy się niemi.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Bo ubogich dręczył i opuszczał, złupił dom, którego nie budował; przetoż nic spokojnego nie poczuje w żywocie swoim,
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Ani rzeczy swych wdzięcznych nie będzie mógł zatrzymać.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Nic nie zostanie z pokarmów jego, ani się rozmnoży dobro jego.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Choćby i nazbyt miał wszystkiego, ściśniony będzie; wszelka ręka trapiących oburzy się nań.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Choć będzie miał czem napełnić brzuch swój, przecież nań Bóg puści popędliwość gniewu swego, którą jako deszcz spuści nań, i na pokarmy jego.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Gdy uciekać będzie przed bronią żelazną, przebije go łuk hartowny.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Wyjęta będzie strzała z sajdaku wypuszczona, a grot przeniknie żółć jego; a gdy uchodzić będzie, ogarną go strachy.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Wszystkie nieszczęścia zasadziły się nań w tajemnych miejscach jego, a pożre go ogień nierozdymany: pozostały w przybytku jego utrapiony będzie.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Odkryją niebiosa złość jego, a ziemia powstanie przeciwko niemu.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Przeniesie się urodzaj domu jego; dobra jego rozpłyną się w dzień gniewu jego.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Tenci jest dział człowieka niepobożnego od Boga, to dziedzictwo naznaczone mu od Boga.
