Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Respondens autem Sophar Naamathites, dixit:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Idcirco cogitationes meæ variæ succedunt sibi, et mens in diversa rapitur.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Doctrinam, qua me arguis, audiam, et spiritus intelligentiæ meæ respondebit mihi.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Hoc scio a principio, ex quo positus est homo super terram:
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
Quod laus impiorum brevis sit, et gaudium hypocritæ ad instar puncti.
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Si ascenderit usque ad cælum superbia eius, et caput eius nubes tetigerit:
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
Quasi sterquilinium in fine perdetur: et qui eum viderant, dicent: Ubi est?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Velut somnium avolans non invenietur, transiet sicut visio nocturna.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Oculus, qui eum viderat, non videbit, neque ultra intuebitur eum locus suus.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Filii eius atterentur egestate, et manus illius reddent ei dolorem suum.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Ossa eius implebuntur vitiis adolescentiæ eius, et cum eo in pulvere dormient.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Cum enim dulce fuerit in ore eius malum, abscondet illud sub lingua sua.
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
Parcet illi, et non derelinquet illud, et celabit in gutture suo.
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
Panis eius in utero illius vertetur in fel aspidum intrinsecus.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Divitias, quas devoravit, evomet, et de ventre illius extrahet eas Deus.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Caput aspidum suget, et occidet eum lingua viperæ.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
(Non videat rivulos fluminis, torrentes mellis, et butyri.)
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Luet quæ fecit omnia, nec tamen consumetur: iuxta multitudinem adinventionum suarum, sic et sustinebit.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Quoniam confringens nudavit pauperes: domum rapuit, et non ædificavit eam.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Nec est satiatus venter eius: et cum habuerit quæ concupierat, possidere non poterit.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Non remansit de cibo eius, et propterea nihil permanebit de bonis eius.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Cum satiatus fuerit, arctabitur, æstuabit, et omnis dolor irruet super eum.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Utinam impleatur venter eius, ut emittat in eum iram furoris sui, et pluat super illum bellum suum.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Fugiet arma ferrea, et irruet in arcum æreum:
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Eductus, et egrediens de vagina sua, et fulgurans in amaritudine sua: vadent, et venient super eum horribiles.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Omnes tenebræ absconditæ sunt in occultis eius: devorabit eum ignis, qui non succenditur, affligetur relictus in tabernaculo suo.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Revelabunt cæli iniquitatem eius, et terra consurget adversus eum.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Apertum erit germen domus illius, detrahetur in die furoris Dei.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Hæc est pars hominis impii a Deo, et hereditas verborum eius a Domino.
