Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Allora Tsofar di Naama rispose e disse:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
“Quel che tu dici mi spinge a risponderti e ne suscita in me il fervido impulso.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Ho udito rimproveri che mi fanno oltraggio; ma lo spirito mio mi darà una risposta assennata.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Non lo sai tu che in ogni tempo, da che l’uomo è stato posto sulla terra,
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
il trionfo de’ malvagi è breve, e la gioia degli empi non dura che un istante?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Quando la sua altezza giungesse fino al cielo ed il suo capo toccasse le nubi,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
l’empio perirà per sempre come lo sterco suo; quelli che lo vedevano diranno: “Dov’è?”
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Se ne volerà via come un sogno, e non si troverà più; dileguerà come una visione notturna.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
L’occhio che lo guardava, cesserà di vederlo, e la sua dimora più non lo scorgerà.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
I suoi figli si raccomanderanno ai poveri, e le sue mani restituiranno la sua ricchezza.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Il vigor giovanile che gli riempiva l’ossa giacerà nella polvere con lui.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Il male è dolce alla sua bocca, se lo nasconde sotto la lingua,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
lo risparmia, non lo lascia andar giù, lo trattiene sotto al suo palato:
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
ma il cibo gli si trasforma nelle viscere, e gli diventa in corpo veleno d’aspide.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Ha trangugiato ricchezze e le vomiterà; Iddio stesso gliele ricaccerà dal ventre.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Ha succhiato veleno d’aspide, la lingua della vipera l’ucciderà.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Non godrà più la vista d’acque perenni, né di rivi fluenti di miele e di latte.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Renderà il frutto delle sue fatiche, senza poterlo ingoiare. Pari alla sua ricchezza sarà la restituzione che ne dovrà fare, e così non godrà dei suoi beni.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Perché ha oppresso e abbandonato il povero, s’è impadronito di case che non avea costruite;
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
perché la sua ingordigia non conobbe requie, egli non salverà nulla di ciò che ha tanto bramato.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
La sua voracità non risparmiava nulla, perciò il suo benessere non durerà.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Nel colmo dell’abbondanza, si troverà in penuria; la mano di chiunque ebbe a soffrir tormenti si leverà contro lui.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Quando starà per riempirsi il ventre, ecco Iddio manderà contro a lui l’ardor della sua ira; gliela farà piovere addosso per servirgli di cibo.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Se scampa alle armi di ferro, lo trafigge l’arco di rame.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Si strappa il dardo, esso gli esce dal corpo, la punta sfolgorante gli vien fuori dal fiele, lo assalgono i terrori della morte.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Buio profondo è riservato a’ suoi tesori; lo consumerà un fuoco non attizzato dall’uomo, che divorerà quel che resta nella sua tenda.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Il cielo rivelerà la sua iniquità, e la terra insorgerà contro di lui.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Le rendite della sua casa se n’andranno, portate via nel giorno dell’ira di Dio.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Tale la parte che Dio riserba all’empio, tale il retaggio che Dio gli destina”.
