Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Et Zophar de Naama répondit et dit:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Mes pensées vont, et pour cause, me fournir la réplique; aussi j'ai hâte de la faire:
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
j'ai dû entendre une leçon qui m'outrage! mais l'esprit selon mes lumières répondra pour moi.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Ne sais-tu pas que, de tout temps, depuis que l'homme fut placé sur la terre,
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
la joie des impies est de courte durée, et l'allégresse des profanes n'a qu'un instant?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Que sa grandeur s'élève jusques aux Cieux, et que sa tête touche aux nues,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
pour toujours il périt comme les excréments; ceux qui l'ont vu, demandent: Où est-il?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Il s'envole comme un songe, et on ne le retrouve pas; il a fui comme une vision nocturne;
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
l'œil qui l'a vu, ne l'aperçoit plus, et sa demeure ne le reverra pas.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Les indigents accablent ses fils dont les mains doivent restituer ses biens,
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Ses os surabondaient d'une vigueur juvénile, et sur la poussière elle gît avec lui.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Quelque douceur que sa bouche trouve au mal, qu'il le tienne en réserve sous sa langue,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
le savourant lentement, sans le laisser aller, mais le retenant collé à son palais,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
cet aliment qu'il prend, se transforme dans ses entrailles, et devient au dedans de lui un venin d'aspic,
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Il engloutit des richesses, et il les revomit; de son ventre Dieu les fait ressortir,
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
il suce le venin de l'aspic, et la langue de la vipère le tue.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Son regard n'est plus réjoui par les ruisseaux, ni par les fleuves, les torrents de miel et de lait.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Il restitue ses gains, et ne les consomme pas: autant il possède, autant il restitue, et il ne peut se réjouir.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Car il écrasa, délaissa les pauvres, il ravit des maisons, et ne les releva pas;
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
car il ne connut pas le repos dans son sein. Mais il ne se sauvera pas avec ce qu'il a de plus cher,
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Rien n'échappe à sa voracité, c'est pourquoi son bien-être ne dure pas.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Dans la plénitude de l'abondance, il est mis à la gêne; les bras des opprimés fondent sur lui.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Voici Celui qui assouvira son avidité: Il enverra sur lui le feu de Sa colère, et fera pleuvoir sur lui Son pain de douleur;
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
s'il fuit devant l'armure de fer, l'arc d'airain le transperce.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Il extrait le dard de son corps avec le fer brillant qui lui a percé le foie; c'en est fait: il est sous les terreurs de la mort.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Toutes les misères lui sont réservées en échange de ce qu'il a mis en réserve; un feu qu'on n'a pas à souffler, le dévore, et consume ce qui resterait dans sa tente.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Le ciel dévoile son crime, et la terre s'élève contre lui.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Tout le revenu de sa maison s'en va, s'écoulant au jour de Sa colère.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Telle est la part que Dieu donne à l'impie, et le lot que le Seigneur lui décerne.
