Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Çophar de Naama prit la parole et dit:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Eh bien! Mes réflexions m’incitent à répliquer et aussi les impressions que je ressens.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Quand j’entends des reproches qui sont un affront pour moi, ma raison me dicte une réponse.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Connais-tu ce fait qui a existé de tout temps, depuis que l’homme est placé sur la terre:
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
que le triomphe des méchants est éphémère et que la joie du pervers ne dure qu’un instant?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Dût sa stature monter jusqu’au ciel et sa tête atteindre les nuages,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
aussi sûrement que ses excréments, il périra sans retour: ceux qui le voyaient diront: "Où est-il?"
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Comme un songe, il s’envole, et l’on perd ses traces; il s’évanouit comme une vision nocturne.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
L’Œil qui l’a contemplé ne le découvre plus; sa demeure n’a plus de regard pour lui.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Ses fils devront solliciter la pitié des pauvres, et ses propres mains restituer la fortune acquise.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Ses membres, tout pleins encore de vigueur juvénile, se verront couchés dans la poussière.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
S’Il arrive que la perversité soit douce à sa bouche, qu’il la fasse glisser sous sa langue;
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
qu’il la ménage longtemps, ne cessant de la savourer, et la retienne encore au fond de son palais,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
alors son aliment se transforme dans ses entrailles et devient dans son sein l’amer venin de l’aspic.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Il a dévoré une fortune et il faut qu’il la rejette: Dieu l’expulsera de ses intestins.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
C’Est du poison d’aspic qu’il suçait: il périra par la langue de la vipère.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Qu’il n’espère point se délecter aux flots des ruisseaux de miel, des torrents de lait!
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Il faut qu’il rende le fruit de son labeur, avant de le consommer; il en sera de même des biens qu’il s’est acquis par ses échanges: il n’en tirera aucun plaisir.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
C’Est qu’il a écrasé les faibles et les a abandonnés à eux-mêmes; il a ruiné des maisons par la rapine et ne les a point rebâties.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
C’Est qu’il n’a pas connu la paix intérieure: il ne sauvera rien de ses plus chers trésors.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Rien n’échappait à ses appétits; aussi son bien-être n’aura-t-il aucune durée.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Alors qu’il regorge de biens, il est dans la gêne; la main de tout misérable s’abattra sur lui.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Dieu se dispose à lui bourrer le ventre en lâchant contre lui son ardente colère, en la faisant pleuvoir sur lui en guise de nourriture.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
II voudra fuir les armes de fer: il sera transpercé par un arc d’airain.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
La flèche qui l’atteint, il la retire de son corps; elle sort étincelante du foie qu’elle a percé; l’épouvante le saisit.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Tous les noirs désastres menacent les trésors qu’il a amassés; un feu que personne n’a attisé le consume et dévore tout ce qui est resté dans sa demeure.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Les cieux dénoncent son crime et la terre se soulève contre lui.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Les biens de sa maison s’en vont; tout s’écroule au jour de la colère divine.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Telle est la part que Dieu réserve à l’homme pervers; tel est l’héritage qui lui est destiné par la parole du Tout-Puissant.
