Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Naemalainen Soofar lausui ja sanoi:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
"Tuohon minun ajatukseni tuovat vastauksen, moisesta minun mieleni kuohuu.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Häpäisevää nuhdetta täytyy minun kuulla, mutta minun ymmärrykseni henki antaa minulle vastauksen.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Tuoko on sinulla tietoa ikiajoista asti, siitä saakka, kun ihminen maan päälle pantiin?
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
Ei, vaan jumalattomain riemu loppuu lyhyeen, ja riettaan ilo on vain silmänräpäys.
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Vaikka hänen kopeutensa kohoaa taivaaseen ja hänen päänsä ulottuu pilviin asti,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
katoaa hän kuitenkin ainiaaksi oman likansa lailla; jotka näkivät hänet, kysyivät: Missä hän on?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Niinkuin uni hän lentää pois, eikä häntä enää löydetä, ja hän häipyy kuin öinen näky.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Silmä, joka häntä katseli, ei katsele häntä enää, eikä hänen paikkansa häntä enää näe.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Hänen poikiensa täytyy hyvittää köyhät, hänen kättensä on annettava pois hänen omaisuutensa.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Nuoruuden voimaa olivat täynnä hänen luunsa, mutta sen täytyi mennä maata multaan hänen kanssansa.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Vaikka paha onkin makeaa hänen suussaan, niin että hän kätkee sen kielensä alle,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
säästää sitä eikä siitä luovu, vaan pidättää sitä keskellä suulakeansa,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
niin muuttuu tämä ruoka hänen sisässään, tulee kyykäärmeiden kähyiksi hänen sisälmyksissänsä.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Hän nieli rikkautta, ja hänen täytyy se oksentaa pois, Jumala ajaa sen ulos hänen vatsastansa.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Kyykäärmeiden myrkkyä hän imi, kyyn kieli hänet tappaa.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Ei hän saa ilokseen katsella puroja, ei hunaja-ja kermajokia ja-virtoja.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Hänen on annettava pois hankkimansa, eikä hän saa sitä itse niellä; ei ole hänen ilonsa hänen voittamansa rikkauden veroinen.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Sillä hän teki vaivaisille väkivaltaa ja heitti heidät siihen, hän ryösti itselleen talon, eikä saa siinä rakennella.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Sillä hän ei tuntenut vatsansa ikinä tyytyvän, mutta ei pelastu hän himotulla tavarallaan.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Ei mikään säilynyt hänen ahmailultaan, sentähden hänen onnensa ei kestä.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Yltäkylläisyytensä runsaudessa on hänellä hätä, häneen iskevät kaikki kurjien kourat.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
Kun hän on täyttämässä vatsaansa, lähettää Jumala hänen kimppuunsa vihansa hehkun ja antaa sen sataa hänen päällensä hänen syödessään.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Jos hän pakenee rautavaruksia, niin lävistää hänet vaskijousi;
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
kun hän vetää ulos selästään nuolen, käy hänen sappensa lävitse miekan salama. Kauhut valtaavat hänet,
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
kaikki pimeys on varattu hänen aarteilleen. Hänet kuluttaa tuli, joka palaa lietsomatta, se syö, mitä on säilynyt hänen majassansa.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Taivas paljastaa hänen pahat tekonsa, maa nousee häntä vastaan.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Minkä hänen talonsa tuotti, menee menojaan vihan päivänä niinkuin tulvavedet.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Tämä on jumalattoman ihmisen osa Jumalalta, perintöosa, jonka Jumala hänelle määrää."
