Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
And Zophar the Naamathite answereth and saith: —
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Therefore my thoughts cause me to answer, And because of my sensations in me.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
The chastisement of my shame I hear, And the spirit of mine understanding Doth cause me to answer:
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
This hast thou known from antiquity? Since the placing of man on earth?
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
That the singing of the wicked [is] short, And the joy of the profane for a moment,
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Though his excellency go up to the heavens, And his head against a cloud he strike —
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
As his own dung for ever he doth perish, His beholders say: 'Where [is] he?'
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
As a dream he fleeth, and they find him not, And he is driven away as a vision of the night,
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
The eye hath not seen him, and addeth not. And not again doth his place behold him.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
His sons do the poor oppress, And his hands give back his wealth.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
His bones have been full of his youth, And with him on the dust it lieth down.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Though he doth sweeten evil in his mouth, Doth hide it under his tongue,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
Hath pity on it, and doth not forsake it, And keep it back in the midst of his palate,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
His food in his bowels is turned, The bitterness of asps [is] in his heart.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Wealth he hath swallowed, and doth vomit it. From his belly God driveth it out.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Gall of asps he sucketh, Slay him doth the tongue of a viper.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
He looketh not on rivulets, Flowing of brooks of honey and butter.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
He is giving back [what] he laboured for, And doth not consume [it]; As a bulwark [is] his exchange, and he exults not.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
For he oppressed — he forsook the poor, A house he hath taken violently away, And he doth not build it.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
For he hath not known ease in his belly. With his desirable thing he delivereth not himself.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
There is not a remnant to his food, Therefore his good doth not stay.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
In the fulness of his sufficiency he is straitened. Every perverse hand doth meet him.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
It cometh to pass, at the filling of his belly, He sendeth forth against him The fierceness of His anger, Yea, He raineth on him in his eating.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
He fleeth from an iron weapon, Pass through him doth a bow of brass.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
One hath drawn, And it cometh out from the body, And a glittering weapon from his gall proceedeth. On him [are] terrors.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
All darkness is hid for his treasures, Consume him doth a fire not blown, Broken is the remnant in his tent.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Reveal do the heavens his iniquity, And earth is raising itself against him.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Remove doth the increase of his house, Poured forth in a day of His anger.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
This [is] the portion of a wicked man from God. And an inheritance appointed him by God.
