Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Then responded Zophar the Naamathite, and said: —
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Not so, do my thoughts answer me, and to this end, is my haste within me:
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
The correction meant to confound me, I must hear, but, the spirit—out of my understanding, will give me a reply.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Knowest thou, this—from antiquity, from the placing of man upon earth: —
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
That, the joy-shout of the lawless, is short, and, the rejoicing of the impious, for a moment?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Though his elevation mount up to the heavens, and, his head, to the clouds, doth reach,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
Like his own stubble, shall he utterly perish, They who had seen him, shall say, Where is he?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Like a dream, shall he fly away, and they shall not find him, yea he shall be chased away, as a vision of the night.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
The eye that hath scanned him, shall not do it again, neither, any more, shall his place behold him:
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
His children, shall seek the favour of the poor, and, his own hand, shall give back his wealth.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
His bones, are full of youthful vigour, yet, with him—in the dust, shall it lie down.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Though, a sweet taste in his mouth, be given by vice, though he hide it under his tongue;
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
Though he spare it, and will not let it go, but retain it in the midst of his mouth,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
His food, in his stomach, is changed, the gall of adders, within him!
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Wealth, hath he swallowed, and hath vomited the same, Out of his belly, shall, GOD, drive it forth:
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
The poison of adders, shall he suck, The tongue of the viper shall slay him;
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Let him not see in the channels the flowings of torrents of honey and milk.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
In vain, he toiled, he shall not swallow, like wealth to be restored, in which he cannot exult!
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
For he hath oppressed—hath forsaken the poor, A house, hath he seized, which he cannot rebuild.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Surely he hath known no peace in his inmost mind, —With his dearest thing, shall he not get away:
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Nothing escaped his devouring greed, —For this cause, shall his prosperity not continue:
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
When his abundance is gone, he shall be in straits, All the power of distress, shall come upon him.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
It shall be that, to fill his belly, he will thrust at him the glow of his anger, and rain [it] upon him for his punishment.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
He shall flee from the armour of iron, —There shall pierce him, a bow of bronze!
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
He hath drawn it out, and it hath come forth out of his back, —yea the flashing arrow-head, out of his gall, There shall march on him—terrors:
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Every misfortune, is laid up for his treasures, —There shall consume, a fire, not blown up, —it shall destroy what remaineth in his tent:
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
The heavens shall reveal his iniquity, and, the earth, be rising up against him:
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
The increase of his house shall vanish, melting away in the day of his anger.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
This, is the portion of the lawless man, from God, and the inheritance decreed him from the Mighty One.
