Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Then answered Zophar the Naamathite, and said,
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Therefore do my thoughts give answer to me, even by reason of my haste that is in me.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
I have heard the reproof which putteth me to shame, and the spirit of my understanding answereth me.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Knowest thou [not] this of old time, since man was placed upon earth,
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
That the triumphing of the wicked is short, and the joy of the godless but for a moment?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Though his excellency mount up to the heavens, and his head reach unto the clouds;
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
Yet he shall perish for ever like his own dung: they which have seen him shall say, Where is he?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
He shall fly away as a dream, and shall not be found: yea, he shall be chased away as a vision of the night.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
The eye which saw him shall see him no more; neither shall his place any more behold him.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
His children shall seek the favour of the poor, and his hands shall give back his wealth.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
His bones are full of his youth, but it shall lie down with him in the dust.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Though wickedness be sweet in his mouth, though he hide it under his tongue;
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
Though he spare it, and will not let it go, but keep it still within his mouth;
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
Yet his meat in his bowels is turned, it is the gall of asps within him.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
He hath swallowed down riches, and he shall vomit them up again: God shall cast them out of his belly.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
He shall suck the poison of asps: the viper’s tongue shall slay him.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
He shall not look upon the rivers, the flowing streams of honey and butter.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
That which he laboured for shall he restore, and shall not swallow it down; according to the substance that he hath gotten, he shall not rejoice.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
For he hath oppressed and forsaken the poor; he hath violently taken away an house, and he shall not build it up.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Because he knew no quietness within him, he shall not save aught of that wherein he delighteth.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
There was nothing left that he devoured not; therefore his prosperity shall not endure.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
In the fulness of his sufficiency he shall be in straits: the hand of every one that is in misery shall come upon him.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
When he is about to fill his belly, [God] shall cast the fierceness of his wrath upon him, and shall rain it upon him while he is eating.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
He shall flee from the iron weapon, and the bow of brass shall strike him through.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
He draweth it forth, and it cometh out of his body: yea, the glittering point cometh out of his gall; terrors are upon him.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
All darkness is laid up for his treasures: a fire not blown [by man] shall devour him; it shall consume that which is left in his tent.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
The heavens shall reveal his iniquity, and the earth shall rise up against him.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
The increase of his house shall depart, [his goods] shall flow away in the day of his wrath.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
This is the portion of a wicked man from God, and the heritage appointed unto him by God.
