Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
And Zophar the Naamathite answers and says:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
“Therefore my thoughts cause me to answer, And because of my sensations in me.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
I hear the discipline of my shame, And the spirit of my understanding causes me to answer:
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Have you known this from antiquity? Since the placing of man on earth?
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
That the singing of the wicked [is] short, And the joy of the profane for a moment,
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Though his excellence goes up to the heavens, He strikes his head against a cloud—
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
He perishes as his own dung forever, His beholders say, Where [is] he?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
He flees as a dream, and they do not find him, And he is driven away as a vision of the night,
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
The eye has not seen him, and does not add. And his place does not behold him again.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
His sons oppress the poor, And his hands give back his wealth.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
His bones have been full of his youth, and it lies down with him on the dust.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Though he sweetens evil in his mouth, hides it under his tongue,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
has pity on it, and does not forsake it, and keeps it back in the midst of his palate,
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
his food is turned in his bowels, the bitterness of cobras [is] in his heart.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
He has swallowed wealth, and vomits it. God drives it out from his belly.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
He sucks [the] gall of cobras, the tongue of a viper slays him.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
He does not look on streams, Flowing of brooks of honey and butter.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
He is giving back [what] he labored for, and does not consume [it]; As a bulwark [is] his exchange, and he does not exult.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
For he oppressed—he forsook the poor, He has taken a house away violently, And he does not build it.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
For he has not known ease in his belly. With his desirable thing he does not deliver himself.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
There is not a remnant to his food, Therefore his good does not stay.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
In the fullness of his sufficiency he is constricted. Every perverse hand meets him.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
It comes to pass, at the filling of his belly, He sends forth against him The fierceness of His anger, Indeed, He rains on him in his eating.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
He flees from an iron weapon, A bow of bronze passes through him.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
One has drawn, And it comes out from the body, And a glittering weapon proceeds from his gall. Terrors [are] on him.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
All darkness is hid for his treasures, A fire not blown consumes him, The remnant is broken in his tent.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
The heavens reveal his iniquity, And earth is raising itself against him.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
The increase of his house is removed, Poured forth in a day of His anger.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
This [is] the portion of a wicked man from God. And an inheritance appointed him by God.”
