Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Da svarede Zofar, Naamathiten, og sagde:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Derfor give mine Tanker mig Svar, og fordi jeg har Hast i mit Indre.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Jeg maa høre en Undervisning til Forsmædelse for mig; men Aanden svarer mig ud af min Forstand.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Ved du dette, som har været af Evighed, siden Mennesker sattes paa Jorden:
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
At de ugudeliges Frydeskrig er stakket, og den vanhelliges Glæde kun varer et Øjeblik?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Om hans Højhed steg op til Himmelen, og hans Hoved naaede til Skyen,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
saa skal han dog svinde hen for evigt som Skarn; de, som saa ham, skulle sige: Hvor er han?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Ligesom en Drøm skal han bortfly, og man skal ikke finde ham; og han skal forjages som et Syn om Natten.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Det Øje, som har set ham, skal ikke se ham mere, og hans Sted skal ikke beskue ham ydermere.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Hans Børn skulle søge at behage de ringe, og hans Hænder skulle give hans Formue tilbage.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Hans Ben vare fulde af Ungdomskraft, men den skal ligge i Støvet med ham.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
Er Ondskab end sød i hans Mund, vilde han end dølge den under sin Tunge,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
vilde han end spare den og ikke slippe den, men holde den tilbage i sin Gane:
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
Saa vilde dog hans Brød forvandle sig i hans Indvolde og blive til Øglegalde inden i ham.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Han nedslugte Gods, men han skal udspy det; Gud skal drive det ud af hans Bug.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Han indsugede Øglegift; Otterslangens Tunge skal dræbe ham.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Ej skue han Strømme, ej Bække, som flyde med Honning og Mælk.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Han skal tilbagegive det, han har havt Umage for, og ikke nyde det; som Gods, han har erhvervet, og han skal ikke fryde sig.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Thi han fortrykte de ringe og lod dem ligge; han røvede et Hus, og han byggede det ikke.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Fordi han ikke har vidst at være rolig i sin Bug, skal han ikke undkomme ved sit kostelige Gods.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Der var ingen tilovers, han jo fortærede, derfor skal hans Lykke ikke blive varig.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Naar han har fuldt op i Overflod, skal han dog blive bange, hver lidendes Haand skal komme over ham.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
For at fylde hans Bug sende Gud sin grumme Vrede over ham, og lade det regne over ham, som skal fortære ham!
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Han skal fly for Jernrustning, en Kobberbue skal gennemskyde ham.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Han drager Pilen ud, og den gaar ud af hans Liv, den lynende Od kommer ud af hans Galde; Forfærdelser overfalde ham.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Mørket er helt opbevaret for hans Skatte, en Ild, der ikke pustes til, skal fortære ham; det skal gaa den ilde, som er bleven tilbage i hans Telt.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Himmelen skal aabenbare hans Misgerning, og Jorden skal rejse sig imod ham.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Hans Hus's Indtægt skal bortføres; den skal flyde bort paa Guds Vredes Dag.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Dette er et ugudeligt Menneskes Lod fra Gud og hans tilsagte Arv fra Gud.
