Йов 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
Odpovídaje pak Zofar Naamatský, řekl:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
Z příčiny té myšlení má k odpovídání tobě nutí mne, a to abych rychle učinil,
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
Že kárání k zahanbení svému slyším, pročež duch můj osvícený nutí mne, aťbych odpovídal.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
Zdaž nevíš o tom, že od věků, a jakž postavil Bůh člověka na zemi,
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
Plésání bezbožných krátké jest, a veselí pokrytce jen na chvílku?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
Byť pak vstoupila až k nebi pýcha jeho, a hlava jeho oblaku by se dotkla,
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
Však jako lejno jeho na věky zahyne. Ti, kteříž jej vídali, řeknou: Kam se poděl?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
Jako sen pomine, aniž ho naleznou; nebo uteče jako vidění noční.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
Oko, kteréž ho vídalo, již ho nikdy neuzří, aniž více patřiti bude na něj místo jeho.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
Synové jeho budou přízně u nuzných hledati, a ruce jeho musejí zase vraceti loupež svou.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
Kosti jeho naplněny jsou hříchy mladosti jeho, a s ním v prachu lehnou.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
A ačkoli zlost sladne v ústech jeho, a chová ji pod jazykem svým;
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
Kochá se v ní, a nepouští jí, ale zdržuje ji u prostřed dásní svých:
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
Však pokrm ten ve střevách jeho promění se; bude jako žluč hadů nejlítějších u vnitřnostech jeho.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
Zboží nahltané vyvrátí, z břicha jeho Bůh silný je vyžene.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
Jed hadů lítých ssáti bude, zabije ho jazyk ještěrčí.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
Neuzří pramenů potoků a řek medu a másla.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
Navrátí úsilé cizí, a nezažive ho, vedlé nátisku svého rozličného; nebude na ně vesel.
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
Nebo utiskal a opouštěl nuzné, dům zloupil a nestavěl ho.
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
Pročež nesezná nic pokojného v životě svém, aniž které nejrozkošnější své věci bude moci zachovati.
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
Nic mu nepozůstane z pokrmu jeho, tak že nebude míti, čím by se troštoval.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
Byť pak i dovršena byla hojnost jeho, ssoužení míti bude; každá ruka trapiče oboří se na něj.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
By měl čím naplniti břicho své, dopustí na něj Bůh prchlivost hněvu svého, kterouž na něj dštíti bude i na pokrm jeho.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
Když utíkati bude před zbrojí železnou, prostřelí ho lučiště ocelivé.
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
Střela vyňata bude z toulu a vystřelena, nadto meč pronikne žluč jeho; a když odcházeti bude, přikvačí jej hrůzy.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
Všeliká neštěstí jsou polečena v skrýších jeho, zžíře jej oheň nerozdmýchaný, zle se povede i pozůstalému v stanu jeho.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
Odkryjí nebesa nepravost jeho, a země povstane proti němu.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
Rozptýlena bude úroda domu jeho, rozplyne se v den hněvu jeho.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
Tenť jest podíl člověka bezbožného od Boha, to, pravím, dědictví vyrčené jemu od Boha silného.
