Йов 2
1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.
Again there was a day when the sons of Elohim came to present themselves before YHWH, and Satan came also among them to present himself before YHWH.
2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.
And YHWH said unto Satan, From whence comest thou? And Satan answered YHWH, and said, From going to and fro in the earth, and from walking up and down in it.
3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.
And YHWH said unto Satan, Hast thou considered my servant Job, that there is none like him in the earth, a perfect and an upright man, one that feareth Elohim, and escheweth evil? and still he holdeth fast his integrity, although thou movedst me against him, to destroy him without cause.
4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
And Satan answered YHWH, and said, Skin for skin, yea, all that a man hath will he give for his life.
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“
But put forth thine hand now, and touch his bone and his flesh, and he will curse thee to thy face.
6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“
And YHWH said unto Satan, Behold, he is in thine hand; but save his life.
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.
So went Satan forth from the presence of YHWH, and smote Job with sore boils from the sole of his foot unto his crown.
8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.
And he took him a potsherd to scrape himself withal; and he sat down among the ashes.
9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“
Then said his wife unto him, Dost thou still retain thine integrity? curse Elohim, and die.
10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.
But he said unto her, Thou speakest as one of the foolish women speaketh. What? shall we receive good at the hand of Elohim, and shall we not receive evil? In all this did not Job sin with his lips.
11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.
Now when Job's three friends heard of all this evil that was come upon him, they came every one from his own place; Eliphaz the Temanite, and Bildad the Shuhite, and Zophar the Naamathite: for they had made an appointment together to come to mourn with him and to comfort him.
12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.
And when they lifted up their eyes afar off, and knew him not, they lifted up their voice, and wept; and they rent every one his mantle, and sprinkled dust upon their heads toward heaven.
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий
So they sat down with him upon the ground seven days and seven nights, and none spake a word unto him: for they saw that his grief was very great.
