Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Respondió Job y dijo:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
“¿Hasta cuándo afligiréis mi alma, y queréis majarme con palabras?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Ya diez veces me habéis insultado, y no os avergonzáis de ultrajarme.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Aunque yo realmente haya errado, soy yo quien pago mi error.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Si queréis alzaros contra mí, alegando en mi desfavor mi oprobio,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
sabed que es Dios quien me oprime, y me ha envuelto en su red.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
He aquí que alzo el grito por ser oprimido, pero nadie me responde; clamo, pero no hay justicia.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Él ha cerrado mi camino, y no puedo pasar; ha cubierto de tinieblas mis sendas.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Me ha despojado de mi gloria, y de mi cabeza ha quitado la corona.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Me ha arruinado del todo, y perezco; desarraigó, como árbol, mi esperanza.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Encendió contra mí su ira, y me considera como enemigo suyo.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Vinieron en tropel sus milicias, se abrieron camino contra mí y pusieron sitio a mi tienda.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
A mis hermanos los apartó de mi lado, y mis conocidos se retiraron de mí.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Me dejaron mis parientes, y mis íntimos me han olvidado.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Los que moran en mi casa, y mis criadas me tratan como extraño; pues soy un extranjero a sus ojos.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Llamo a mi siervo, y no me responde, por más que le ruegue con mi boca.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Mi mujer tiene asco de mi hálito, y para los hijos de mis entrañas no soy más que hediondez.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Me desprecian hasta los niños; si intento levantarme se mofan de mí.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Todos los que eran mis confidentes me aborrecen, y los que yo más amaba se han vuelto contra mí.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Mis huesos se pegan a mi piel y a mi carne, y tan solo me queda la piel de mis dientes.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
¡Compadeceos de mí, compadeceos de mí, a lo menos vosotros, amigos míos, pues la mano de Dios me ha herido!
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
¿Por qué me perseguís como Dios, y ni os hartáis de mi carne?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
¡Oh! que se escribiesen mis palabras y se consignaran en un libro,
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
que con punzón de hierro y con plomo se grabasen en la peña para eterna memoria!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Mas yo sé que vive mi Redentor, y que al fin se alzará sobre la tierra.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
Después, en mi piel, revestido de este (mi cuerpo) veré a Dios (de nuevo) desde mi carne.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Yo mismo le veré; le verán mis propios ojos, y no otro; por eso se consumen en mí mis entrañas.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Vosotros diréis entonces: «¿Por qué lo hemos perseguido?» Pues quedará descubierta la justicia de mi causa.
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Temed la espada, porque terribles son las venganzas de la espada; para que sepáis que hay un juicio.”
