Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Potem je Job odgovoril in rekel:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
»Doklej boste mučili mojo dušo in me z besedami lomili na koščke?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Teh desetkrat ste me grajali. Ni vas sram, da se mi delate tujce.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Če je res to, da sem zašel, moja zmota ostaja z menoj.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Če se boste zares povzdigovali zoper mene in zoper mene obsojali moj očitek,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
vedite torej, da me je Bog zrušil in me obdal s svojo mrežo.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Glej, kričim o krivici, toda nisem slišan; na glas vpijem, toda tam ni sodbe.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Ogradil je mojo stezo, da ne morem mimo in postavil je temo na moje poti.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Oropal me je moje slave in odvzel krono iz moje glave.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Uničil me je na vsaki strani in odšel sem. Moje upanje je odstranil kakor drevo.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Prav tako je zoper mene vžgal svoj bes in me šteje kakor enega izmed svojih sovražnikov.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Njegova krdela so prišla skupaj in dvignila njihovo pot zoper mene in se utaborila naokoli mojega šotora.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Moje brate je postavil daleč od mene in moji znanci so se resnično odtujili od mene.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Moja žlahta je odpovedala in moji zaupni prijatelji so me pozabili.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Tisti, ki prebivajo v moji hiši in moje služabnice me imajo za tujca. Neznanec sem v njihovih očeh.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Poklical sem svojega služabnika, pa mi ni dal nobenega odgovora. Prosil sem ga s svojimi usti.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Moj dih je tuj moji ženi, čeprav sem prosil zaradi otrok svojega lastnega telesa.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Da, mladi otroci so me prezirali. Vzdignil sem se in oni so govorili zoper mene.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Vsem svojim bližnjim prijateljem sem se gnusil. Tisti, ki sem jih imel rad, so se obrnili zoper mene.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Moje kosti se lepijo na mojo kožo in na moje meso in pobegnil sem s kožo med svojimi zobmi.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Imejte usmiljenje z menoj, imejte usmiljenje z menoj, oh vi, moji prijatelji, kajti Božja roka se me je dotaknila.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Čemu me preganjate kakor Bog in niste nasičeni z mojim mesom?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Oh da bi bile moje besede sedaj zapisane! Oh, da bi bile natisnjene v knjigi!
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Da bi bile vgravirane z železnim peresom in svincem v skalo na veke!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Kajti jaz vem, da moj odkupitelj živi in da bo na zadnji dan stal nad zemljo.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
Čeprav po moji koži črvi uničijo to telo, bom vendar v svojem mesu videl Boga,
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
ki ga bom videl zase in moje oči bodo gledale in ne drug, čeprav je moja notranjost použita znotraj mene.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Toda vi bi morali reči: ›Zakaj ga preganjamo, ‹ glede na to, da je korenina zadeve najdena v meni?
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Bojte se meča, kajti bes prinaša kaznovanja meča, da boste lahko vedeli, da je sodba.«
