Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Porém Jó respondeu dizendo:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Até quando atormentareis minha alma, e me quebrantareis com palavras?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Já dez vezes me humilhastes; não tendes vergonha em me maltratar.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Mesmo se eu tiver errado, meu erro cabe apenas a mim.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Visto que vos exaltais contra mim, e contra mim usais minha desgraça,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Sabei, pois, que foi Deus que me transtornou, e [com] sua rede me cercou.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Eis que eu clamo: Violência! Porém não sou respondido; grito, porém não há justiça.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Ele entrincheirou meu caminho, de modo que não consigo passar; e pôs trevas sobre minhas veredas.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Ele me despojou de minha honra, e tirou a coroa de minha cabeça.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Ele me derrubou por todos os lados, e pereço; e arrancou minha esperança como a uma árvore.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
E fez inflamar contra mim sua ira, e me considerou para consigo como a [um de] seus inimigos.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Juntas vieram suas tropas; prepararam contra mim seu caminho, e se acamparam ao redor de minha tenda.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Ele afastou meus irmãos para longe de mim; e os que me conheciam agora me estranham.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Meus parentes [me] deixaram, e meus conhecidos se esqueceram de mim.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Os moradores de minha casa e minhas servas me tiveram por estranho; estrangeiro me tornei em seus olhos.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Chamei a meu servo, e ele não respondeu; de minha própria boca eu lhe suplicava.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Meu hálito é estranho à minha mulher, e sou repugnante aos filhos de minha mãe.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Até os meninos me desprezam; quando eu me levanto, falam contra mim.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Todos os meus amigos próximos me abominam; e [até] aqueles que eu amava se viraram contra mim.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Meus ossos se grudaram à minha pele e à minha carne; e escapei [só] com a pele de meus dentes.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Compadecei-vos de mim, meus amigos, compadecei-vos de mim; pois a mão de Deus me tocou.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Por que vós me perseguis como Deus, e não vos fartais de minhas carne?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Ah se minhas palavras fossem escritas! Ah se fossem escritas em um livro!
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Que com ponta de ferro e com chumbo fossem esculpidas em pedra para sempre!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Pois eu sei que meu Redentor vive, e ao fim se levantará sobre a terra;
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
E mesmo depois de consumida minha pele, então em minha carne verei a Deus;
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Ao qual eu verei para mim, e meus olhos [o] verão, e não outro. [Isto é o que] minhas entranhas anseiam dentro de mim.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Se disserdes: Como o perseguiremos? Pois a raiz do problema se acha em mim,
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Temei vós mesmos a espada; pois furor [há nos] castigos pela espada; para que [assim] saibais que [haverá] julgamento.
