Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
A odpowiadając Ijob rzekł:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Dokądże trapić będziecie duszę moję, a nacierać na mię mowami swemi?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Już dziesięćkroć zawstydziliście mię, i nie wstydże was, że się tak zatwardzacie przeciwko mnie?
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
A niech tak będzie, żem zbłądził; przy mnie zostanie błąd mój.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
A jeźli się przeciw mnie wynosicie, a obwiniacie mię pohańbieniem mojem,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Wiedzcież, żeć mię Bóg odwrócił, i siecią swoją obtoczył mię.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Oto, wołamli o krzywdę, nie bywam wysłuchany; krzyczęli, niemasz sądu.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Drogę moję zagrodził, żebym przejść nie mógł, a na ścieszce mojej ciemności położył.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Z sławy mojej złupił mię, i zdjął koronę z głowy mojej.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Popsuł mię zewsząd, abym zaginął, a wyrwał jako drzewo nadzieję moję.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Nadto zapalił się na mię gniew jego, a policzył mię w poczet nieprzyjaciół swoich.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Przyszły razem hufy jego, i utorowały przeciwko mnie drogę swoję, i obległy w około namiot mój.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Braci moich odemnie oddalił, a znajomi moi stronią odemnie.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Opuścili mię bliscy moi, a znajomi moi zapomnieli mię.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Komornicy domu mego, i służebnice moje mają mię za obcego, cudzoziemcem stałem się w oczach ich.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Wołamli na sługę mego, nie ozywa mi się, chociaż go proszę ustami memi.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Tchem moim brzydzi się żona moja, choć proszę przez synów żywota mego.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
I najlichsi pogardzają mną, a gdy powstaję, urągają mi.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Brzydzą się mną wszyscy najwierniejsi moi, a którychem umiłował, stali mi się przeciwnymi.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Do skóry mojej, jako do ciała mego przyschła kość moja; skóra tylko została około zębów moich.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Zmiłujcie się nademną, zmiłujcie się nademną, wy przyjaciele moi! bo ręka Boża dotknęła mię.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Czemuż mię prześladujecie, jako Bóg, a ciała mego nie możecie się nasycić?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Oby teraz napisane były słowa moje! oby je na księgach wyrysowano!
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Oby rylcem żelaznym i ołowiem na wieczną pamiątkę na kamieniu wydrążone były!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Aczci ja wiem, iż Odkupiciel mój żyje, a iż w ostateczny dzień nad prochem stanie.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
A choć ta skóra moja roztoczona będzie, przecież w ciele mojem oglądam Boga;
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Którego ja sam oglądam, i oczy moje ujrzą go, a nie inny; choć zniszczały nerki moje we wnętrznościach moich.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Przeczże nie mówicie: Czemuż go prześladujemy? gdyż się przy mnie znajduje grunt dobrej sprawy.
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Ulęknijcie się sami miecza, bo pomsta nieprawości jest miecz; a wiedzcie, że będzie sąd.
