Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Tetapi Ayub menjawab:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
"Berapa lama lagi kamu menyakitkan hatiku, dan meremukkan aku dengan perkataan?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Sekarang telah sepuluh kali kamu menghina aku, kamu tidak malu menyiksa aku.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Jika aku sungguh tersesat, maka aku sendiri yang menanggung kesesatanku itu.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Jika kamu sungguh hendak membesarkan diri terhadap aku, dan membuat celaku sebagai bukti terhadap diriku,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
insafilah, bahwa Allah telah berlaku tidak adil terhadap aku, dan menebarkan jala-Nya atasku.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Sesungguhnya, aku berteriak: Kelaliman!, tetapi tidak ada yang menjawab. Aku berseru minta tolong, tetapi tidak ada keadilan.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Jalanku ditutup-Nya dengan tembok, sehingga aku tidak dapat melewatinya, dan jalan-jalanku itu dibuat-Nya gelap.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Ia telah menanggalkan kemuliaanku dan merampas mahkota di kepalaku.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Ia membongkar aku di semua tempat, sehingga aku lenyap, dan seperti pohon harapanku dicabut-Nya.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Murka-Nya menyala terhadap aku, dan menganggap aku sebagai lawan-Nya.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Pasukan-Nya maju serentak, mereka merintangi jalan melawan aku, lalu mengepung kemahku.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Saudara-saudaraku dijauhkan-Nya dari padaku, dan kenalan-kenalanku tidak lagi mengenal aku.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Kaum kerabatku menghindar, dan kawan-kawanku melupakan aku.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Anak semang dan budak perempuanku menganggap aku orang yang tidak dikenal, aku dipandang mereka orang asing.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Kalau aku memanggil budakku, ia tidak menyahut; aku harus membujuknya dengan kata-kata manis.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Nafasku menimbulkan rasa jijik kepada isteriku, dan bauku memualkan saudara-saudara sekandungku.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Bahkan kanak-kanakpun menghina aku, kalau aku mau berdiri, mereka mengejek aku.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Semua teman karibku merasa muak terhadap aku; dan mereka yang kukasihi, berbalik melawan aku.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Tulangku melekat pada kulit dan dagingku, dan hanya gusiku yang tinggal padaku.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Kasihanilah aku, kasihanilah aku, hai sahabat-sahabatku, karena tangan Allah telah menimpa aku.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Mengapa kamu mengejar aku, seakan-akan Allah, dan tidak menjadi kenyang makan dagingku?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Ah, kiranya perkataanku ditulis, dicatat dalam kitab,
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
terpahat dengan besi pengukir dan timah pada gunung batu untuk selama-lamanya!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Tetapi aku tahu: Penebusku hidup, dan akhirnya Ia akan bangkit di atas debu.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
Juga sesudah kulit tubuhku sangat rusak, tanpa dagingkupun aku akan melihat Allah,
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
yang aku sendiri akan melihat memihak kepadaku; mataku sendiri menyaksikan-Nya dan bukan orang lain. Hati sanubariku merana karena rindu.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Kalau kamu berkata: Kami akan menuntut dia dan mendapatkan padanya sebab perkaranya!,
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
takutlah kepada pedang, karena kegeraman mendatangkan hukuman pedang, agar kamu tahu, bahwa ada pengadilan."
