Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Und Hiob antwortete und sprach:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Wie lange wollt ihr doch meine Seele betrüben und mich mit euren Reden niederdrücken?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Ihr habt mich nun zehnmal geschmäht; schämt ihr euch nicht, mich so zu mißhandeln?
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Habe ich aber gefehlt, so trifft doch wahrlich mein Vergehen mich selbst!
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Wollt ihr aber wirklich großtun gegen mich und mir meine Schmach vorwerfen,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
so erkennet doch, daß Gott mich gebeugt und sein Netz über mich geworfen hat.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Klage ich über Gewalttätigkeit, so erhalte ich keine Antwort, und schreie ich um Hilfe, so finde ich kein Recht.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Undurchdringlich hat er mir den Weg verzäunt und über meine Pfade Finsternis gebreitet.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Er hat mich meiner Herrlichkeit entkleidet und mir die Krone vom Haupte weggenommen.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Er hat mich gänzlich niedergerissen, so daß ich vergehe, und hat meine Hoffnung entwurzelt wie einen Baum.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Sein Zorn ist wider mich entbrannt, und er sieht mich an als seinen Feind.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Seine Scharen rücken allzumal aus und bahnen sich einen Weg gegen mich und lagern sich um meine Hütte her.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Meine Brüder hat er von mir verscheucht, und die mich kennen, tun fremd gegen mich.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Meine Verwandten bleiben aus, und meine Bekannten verlassen mich.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Meine Hausgenossen und meine Mägde halten mich für einen Fremden, sie sehen mich als einen Unbekannten an.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Rufe ich meinen Knecht, so antwortet er mir nicht, ich muß ihn mit meinem Munde anflehen.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Mein Atem ist meinem Weibe zuwider und mein Gestank den Söhnen meiner Mutter.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Sogar Buben verachten mich; stehe ich auf, so reden sie wider mich.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Alle meine Vertrauten verabscheuen mich, und die ich liebte, haben sich gegen mich gewandt.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
An meiner Haut und meinem Fleisch klebt mein Gebein, und ich habe kaum noch Haut, um meine Zähne zu behalten.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Erbarmt, erbarmt euch meiner, ihr, meine Freunde, denn die Hand Gottes hat mich getroffen!
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Warum verfolgt ihr mich wie Gott und werdet nicht satt, mich zu zerfleischen?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
O daß doch meine Worte aufgezeichnet und daß sie in ein Buch eingetragen,
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
daß sie mit eisernem Griffel in Blei oder auf ewig in einen Felsen gegraben würden:
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Ich weiß, daß mein Erlöser lebt, und er wird zuletzt über dem Staube stehen.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
Und nachdem diese meine Hülle zerbrochen ist, alsdann werde ich, von meinem Fleische los, Gott schauen.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Den werde ich mir ansehen, meine Augen werden ihn schauen, ohne [Ihm] fremd zu sein. Es schmachten meine Nieren in mir!
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Denn ihr sprechet: «Wie wollen wir ihn verfolgen!» und die Wurzel der Sache sei in mir zu finden!
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Nehmet euch in acht vor dem Schwert! denn das Schwert wird die Sünden rächen, damit ihr wisset, daß ein Gericht ist.
