Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered and said,
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
“How long will you make me suffer and break me into pieces with words?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
These ten times you have reproached me; you are not ashamed that you have treated me harshly.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
If it is indeed true that I have erred, my error remains my own concern.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
If indeed you will exalt yourselves above me and use my humiliation against me,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
then you should know that God has done wrong to me and has caught me in his net.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
See, I cry out, “Violence!” but I get no answer. I call out for help, but there is no justice.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
He has walled up my way so that I cannot pass, and he has set darkness in my path.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
He has stripped me of my glory, and he has taken the crown from my head.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
He has broken me down on every side, and I am gone; he has pulled up my hope like a tree.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
He has also kindled his wrath against me; he regards me as one of his adversaries.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
His troops come on together; they cast up siege mounds against me and encamp around my tent.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
He has put my brothers far from me; my acquaintances are wholly alienated from me.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
My kinsfolk have failed me; my close friends have forgotten me.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Those who once stayed as guests in my house and my female servants regard me as a stranger; I am an alien in their sight.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
I call to my servant, but he gives me no answer although I entreat him with my mouth.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
My breath is offensive to my wife; I am even disgusting to those who were born from my mother's womb.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Even young children despise me; if I rise to speak, they speak against me.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
All my familiar friends abhor me; those whom I love have turned against me.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
My bones cling to my skin and to my flesh; I survive only by the skin of my teeth.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Have pity upon me, have pity upon me, my friends, for the hand of God has touched me.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Why do you pursue me like God does? Will you ever be satisfied with my flesh?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Oh, that my words were now written down! Oh, that they were inscribed in a book!
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Oh, that with an iron pen and lead they were engraved in the rock forever!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
But as for me, I know that my Redeemer lives, and that at last he will stand on the earth;
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
after my skin, that is, this body, is destroyed, then in my flesh I will see God.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
I will see him with my own eyes—I, and not someone else. My heart fails within me.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
If you say, 'How we will persecute him! The root of his troubles lies in him,'
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
then be afraid of the sword, because wrath brings the punishment of the sword, so that you may know there is a judgment.”
