< Йов 19 >
1 А Йов відповів та й сказав:
Bvt Iob answered, and said,
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Howe long will yee vexe my soule, and torment me with wordes?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Ye haue now ten times reproched me, and are not ashamed: ye are impudent toward mee.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
And though I had in deede erred, mine errour remaineth with me.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
But in deede if ye will aduance your selues against me, and rebuke me for my reproche,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Know nowe, that God hath ouerthrowen me, and hath compassed me with his net.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Beholde, I crie out of violence, but I haue none answere: I crie, but there is no iudgement.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Hee hath hedged vp my way that I cannot passe, and he hath set darkenesse in my paths.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Hee hath spoyled mee of mine honour, and taken the crowne away from mine head.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
He hath destroyed mee on euery side and I am gone: and he hath remoued mine hope like a tree.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
And he hath kindled his wrath against me, and counteth mee as one of his enemies.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
His armies came together, and made their way vpon me, and camped about my tabernacle.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
He hath remooued my brethre farre from me, and also mine acquaintance were strangers vnto me.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
My neighbours haue forsaken me, and my familiars haue forgotten me.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
They that dwel in mine house, and my maydes tooke me for a stranger: for I was a stranger in their sight.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
I called my seruant, but he would not answere, though I prayed him with my mouth.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
My breath was strange vnto my wife, though I prayed her for the childrens sake of mine owne body.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
The wicked also despised mee, and when I rose, they spake against me.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
All my secret friends abhorred me, and they whome I loued, are turned against me.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
My bone cleaueth to my skinne and to my flesh, and I haue escaped with the skinne of my teeth.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Haue pitie vpon me: haue pitie vpon me, (O yee my friendes) for the hande of God hath touched me.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Why do ye persecute me, as God? and are not satisfied with my flesh?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Oh that my wordes were nowe written! oh that they were written euen in a booke,
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
And grauen with an yron pen in lead, or in stone for euer!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
For I am sure, that my Redeemer liueth, and he shall stand the last on the earth.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
And though after my skin wormes destroy this bodie, yet shall I see God in my flesh.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Whome I my selfe shall see, and mine eyes shall beholde, and none other for me, though my reynes are consumed within me.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
But yee sayde, Why is hee persecuted? And there was a deepe matter in me.
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Be ye afraide of the sworde: for the sworde will be auenged of wickednesse, that yee may knowe that there is a iudgement.