Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Tedy odpověděv Job, řekl:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Dokudž trápiti budete duši mou, a dotírati na mne řečmi svými?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Již na desetkrát zhaněli jste mne, aniž se stydíte, že se zatvrzujete proti mně.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Ale nechť jest tak, že jsem zbloudil, při mně zůstane blud můj.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Jestliže se pak vždy proti mně siliti chcete, a obviňujíc mne, za pomoc sobě bráti proti mně potupu mou:
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Tedy vězte, že Bůh podvrátil mne, a sítí svou otáhl mne.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Nebo aj, volám-li pro nátisk, nemám vyslyšení; křičím-li, není rozsouzení.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Cestu mou zapletl tak, abych nikoli projíti nemohl, a stezky mé temnostmi zastřel.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Slávu mou se mne strhl, a sňal korunu s hlavy mé.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Zpodvracel mne všudy vůkol, abych zahynul, a vyvrátil jako strom naději mou.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Nadto zažžel proti mně prchlivost svou, a přičtl mne mezi nepřátely své.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Pročež přitáhše houfové jeho, učinili sobě ke mně cestu, a vojensky se položili okolo stanu mého.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Bratří mé ode mne vzdálil, a známí moji všelijak se mne cizí.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Opustili mne příbuzní moji, a známí moji zapomenuli se na mne.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Podruhové domu mého a děvky mé za cizího mne mají, cizozemec jsem před očima jejich.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Na služebníka svého volám, ale neozývá se, i když ho ústy svými pěkně prosím.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Dýchání mého štítí se manželka má, ačkoli pokorně jí prosím, pro dítky života mého.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Nadto i ti nejšpatnější pohrdají mnou; i když povstanu, utrhají mi.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
V ošklivost mne sobě vzali všickni rádcové moji, a ti, kteréž miluji, obrátili se proti mně.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
K kůži mé jako k masu mému přilnuly kosti mé, kůže při zubích mých toliko v cele zůstala.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Slitujte se nade mnou, slitujte se nade mnou, vy přátelé moji; nebo ruka Boží se mne dotkla.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Proč mi se protivíte tak jako Bůh silný, a masem mým nemůžte se nasytiti?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Ó kdyby nyní sepsány byly řeči mé, ó kdyby v knihu vepsány byly,
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Anobrž rafijí železnou a olovem na věčnost na skále aby vyryty byly.
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Ačkoli já vím, že vykupitel můj živ jest, a že v den nejposlednější nad prachem se postaví.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
A ač by kůži mou i tělo červi zvrtali, však vždy v těle svém uzřím Boha.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Kteréhož já uzřím sobě, a oči mé spatří jej, a ne jiný, jakkoli zhynula ledví má u vnitřnosti mé.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Ješto byste říci měli: I pročež ho trápíme? poněvadž základ dobré pře při mně se nalézá.
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Bojte se meče, nebo pomsta za nepravosti jest meč, a vězte, žeť bude soud.
