Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Əyyub belə cavab verdi:
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
«Nə vaxtadək məni üzəcəksiniz, Məni sözlə əzəcəksiniz,
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
On dəfədir ki, məni təhqir edirsiniz, Utanmadan mənə kəskin sözlər söyləyirsiniz.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Həqiqətən, azıb yanlış yola düşmüşəmsə, Səhvim öz üstümdə qalır.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Özünüzü, həqiqətən, məndən üstün tutursunuz, Eybimi üzümə vurursunuz.
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Amma bilin ki, Allah mənə haqsızlıq etdi, Hər tərəfdən məni toruna saldı.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Budur, “Zorakılıqdır!” deyə bağırıram, Bir cavab verən yoxdur, Kömək üçün nalə çəkirəm, ədalət yoxdur.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Keçə bilmirəm, yollarıma sədd çəkilib, Yollarımı qaranlığa salıb.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Şərəfimi əynimdən soyundurub, Başımdan tacı götürüb.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
O məni hər tərəfdən yıxdı, əldən gedirəm, Ümidimi ağac kimi kökündən qopartdı.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Mənə qarşı qəzəbi od tutub yandı, Məni Özünə düşmən saydı.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Orduları üstümə gəlir, Mənə qarşı torpaq qalağı düzəldir, Çadırımın ətrafında ordugah qurur.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Qardaşlarımı məndən uzaqlaşdırdı, Tanışlarım mənə yad oldu.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Qohumlarım məni tərk eləyib, Yaxın dostlarım məni unudub.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Evimin sakinləri və kənizlər Məni özgə sayır, Onların gözündə yad olmuşam.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Qulumu çağırıram, Ağız açıb yalvarsam belə, cavab almıram.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Nəfəsimdən arvadımın da zəhləsi gedir, Qardaşlarım məndən iyrənir.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Mənə hətta kiçik uşaqlar xor baxır, Ayağa duranda məni ələ salırlar.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Bütün səmimi dostlarım belə, məndən ikrah edir, Əzizlərim belə, əleyhimə çıxır.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Bir dəri, bir sümük qalmışam, Ölüm kandarına çatmışam.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Aman, ey dostlarım, aman, Allahın əli məni vurdu!
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Niyə məni Allah kimi qovursunuz? Niyə mənim ətimdən doymursunuz?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Kaş ki sözlərim yazılaydı, Kitaba köçürüləydi,
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Dəmir qələmlə, qurğuşunla Əbədi qalmaq üçün bir qayaya həkk olaydı.
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Amma mən bilirəm ki, Satınalanım yaşayır, Axırda O, yer üzərində dayanacaq.
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
Dərim yox olandan sonra Bədən alıb Allahı görəcəyəm.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Mən Ona baxacağam, Başqası yox, mən öz gözlərimlə görəcəyəm. Budur, ürəyim həsrətdən üzülür!
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Mənim üçün “Bəs onu necə qovaq? Bədbəxtliyin kökü ondadır” desəniz,
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Qılıncdan qorxmalısınız, Çünki qılınc cəzası qəzəblə gəlir. Onda ədalətin var olduğunu görəcəksiniz».
