Йов 18
1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
Шухалиқ Билдад җававән мундақ деди: —
2 „Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
Сәндәк адәмләр қачанғичә мундақ сөзләрни тохтатмайсиләр? Силәр убдан ойлап беқиңлар, андин биз сөз қилимиз.
3 Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
Биз немишкә силәрниң алдиңларда һайванлар һесаплинимиз? Немишкә алдиңларда ахмақ тонулимиз?
4 О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
Һәй өзүңниң ғәзивидә өзүңни житқучи, сени дәпла йәр-зимин ташливетиләмду?! Тағ-ташлар өз орнидин көтирилип кетәмду?!
5 Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
Қандақла болмисун, яман адәмниң чириғи өчүрүлиду, Униң от-учқунлири ялқунлимайду.
6 його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
Чедиридики нур қараңғулуққа айлиниду, Униң үстигә асқан чириғи өчүрүлиду.
7 стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
Униң мәзмут қәдәмлири қисилиду, Өзиниң несиһәтлири өзини моллақ атқузиду.
8 Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
Чүнки өз путлири өзини торға әвәтиду, У дәл торниң үстигә дәссәйдиған болиду.
9 пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
Қилтақ уни тапинидин иливалиду, Қапқан уни тутувалиду.
10 на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
Йәрдә уни күтидиған йошурун арғамча бар, Йолида уни тутмақчи болған бир қапқан бар.
11 Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
Уни һәр тәрәптин вәһимиләр бесип қорқитиватиду, Һәм улар уни из қоғлап қоғлаватиду.
12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
Мағдурини ачарчилиқ йәп түгәтти; Палакәт униң йенида пайлап жүриду.
13 Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
Өлүмниң чоң балиси униң терисини йәватиду; Униң әзалирини шорайду.
14 Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
У өз чедиридики аманлиқтин жулуп ташлиниду, [Өлүмниң тунҗиси] уни «вәһимиләрниң падишаси»ниң алдиға ялап апириду.
15 Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
Өйидикиләр әмәс, бәлки башқилар униң чедирида туриду; Туралғусиниң үстигә гуңгут яғдурулиду.
16 Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
Униң йилтизи тегидин қурутулиду; Үстидики шахлири кесилиду.
17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
Униң әслимисиму йәр йүзидикиләрниң есидин көтирилип кетиду, Сиртларда униң нам-абройи қалмайду.
18 Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
У йоруқлуқтин қараңғулуққа қоғливетилгән болуп, Бу дуниядин һайдиветилиду.
19 У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
Әл-жутта һеч қандақ пәрзәнтлири яки әвлатлири қалмайду, У мусапир болуп турған йәрләрдиму нәсли қалмайду.
20 На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
Униңдин кейинкиләр униң күнигә қарап алақзадә болиду, Худди алдинқиларму чөчүп кәткәндәк.
21 Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
Мана, қәбиһ адәмниң маканлири шүбһисиз шундақ, Тәңрини тонумайдиған кишиниңму орни чоқум шундақтур.
