Йов 18
1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
Отвещав же Валдад Савхейский, рече:
2 „Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
доколе не престанеши? Пожди, да и мы возглаголем.
3 Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
И почто аки четвероножная умолчахом пред тобою?
4 О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
Пребысть ти гнев. Что бо? Аще ты умреши, не населенна ли будет поднебесная? Или превратятся горы из оснований?
5 Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
И свет нечестивых угаснет, и не произыдет их пламень:
6 його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
свет его тма в жилищи, светилник же в нем угаснет:
7 стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
да уловят меншии имения его, погрешит же его совет:
8 Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
ввержена же бысть нога его в пругло, мрежею да повиется:
9 пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
да приидут же нань пругла, укрепит нань жаждущих:
10 на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
скрыся в земли уже его, и ятие его на стези.
11 Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
Окрест да погубят его болезни: мнози же окрест ног его обыдут во гладе теснем:
12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
падение же ему уготовано велико.
13 Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
Поядены же да будут плесны ног его, красная же его да пояст смерть.
14 Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
Отторжено же буди от жития его изцеление, да имет же его беда виною царскою.
15 Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
Да вселится в храмине его в нощи его, посыпана да будут лепотная его жупелом:
16 Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
под ним корения его да изсохнут, свыше же нападет пожатие его.
17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
Память его да погибнет от земли, и (не) будет имя его на лицы внешнем:
18 Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
да отринет его от света во тму:
19 У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
не будет знаемь в людех его, ниже спасен в поднебесней дом его:
20 На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
но в своих ему поживут инии, над ним воздохнуша последнии, первых же объя чудо.
21 Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
Сии суть домове неправедных, сие же место неведущих Бога.
