Йов 18
1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
Tad Bildads no Šuhas atbildēja un sacīja:
2 „Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
Cik ilgi vēl jūs grābstīsities pēc vārdiem? Pieņemiet padomu, un tad runāsim.
3 Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
Kāpēc mēs topam turēti par lopiem, un par muļķiem jūsu acīs?
4 О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
Tava dvēsele no dusmām plīst; vai tad tevis dēļ zeme paliks tukša un klintis celsies no savas vietas?
5 Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
Tomēr bezdievīgo gaisma izdzisīs, un viņa uguns liesma nespīdēs.
6 його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
Gaišums paliek tumšs viņa dzīvoklī, un viņa spīdeklis pār viņu izdziest.
7 стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
Viņa varas ceļi paliek šauri, un paša padoms viņu gāž.
8 Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
Jo viņa kājas to iedzen tīklā, un viņš staigā pār slazda valgiem.
9 пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
Valgs saista viņa pēdas, un saites viņu satver.
10 на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
Viņa valgs ir apslēpts zemē, un viņa slazds uz ceļa.
11 Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
Visapkārt bailība viņu iztrūcina un viņu dzen uz visiem soļiem.
12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
Nelaime taisās viņu rīt, un posts ir gatavs viņu gāzt.
13 Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
Tas ēd viņa miesas, un nāves pirmdzimušais rij viņa locekļus.
14 Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
Viņa cerība tiek atņemta no viņa dzīvokļa, un viņam jānoiet pie briesmu ķēniņa.
15 Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
Viņa dzīvoklī dzīvo visai sveši, uz viņa mājas vietu kaisa sēru.
16 Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
No apakšas sakalst viņa saknes, un no augšienes novīst viņa zari.
17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
Viņa piemiņa iznīkst no zemes, un slava viņam nepaliek pasaulē.
18 Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
No gaismas to izstumj tumsā un aizdzen no zemes virsas.
19 У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
Viņam nav nedz bērna, nedz bērnu bērna savos ļaudīs, un neviens neatliek viņa māju vietās.
20 На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
Kas rietumos, iztrūcinājās par viņa dienu, un kas austrumos, tos pārņem šaušalas.
21 Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
Tiešām, tā notiek netaisno dzīvokļiem un tādu ļaužu vietai, kas Dievu neatzīst.
