Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Mi alma se agota, mis días se extinguen. El sepulcro está preparado para mí.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
No hay conmigo sino burladores, y mis ojos se fijan en su provocación.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Te ruego, deposita una fianza ante Ti mismo. ¿Quién quiere ser mi garante?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Porque cerraste su corazón al entendimiento. Por tanto, no los exaltarás.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Al que traiciona a sus amigos por recompensa, les desfallecerán los ojos a sus hijos.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Pero Él me convirtió en un refrán de la gente. Soy uno a quien los hombres escupen.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Mis ojos se oscurecieron por la angustia, y todos mis miembros son como una sombra.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Los rectos se asombran de esto, y el inocente se levanta contra el impío.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Sin embargo, el justo se aferra a su camino, y el limpio de manos aumentará sus fuerzas.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Pero ahora, vuelvan todos ustedes y vengan acá. Pero entre ustedes no hallaré algún sabio.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Mis días pasaron. Mis planes se deshicieron, aun los anhelos de mi corazón
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
que solían cambiar la noche en día. La luz está después de la oscuridad.
Si espero, yo sé que el Seol es mi habitación. En la tenebrosidad tengo extendida mi cama. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
A la descomposición digo: ¡Padre mío! Y al gusano: ¡Madre mía, hermana mía!
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
¿Dónde está entonces mi esperanza? ¿Quién verá mi bien?
