< Йов 17 >

1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Mans gars ir vājš, manas dienas pagalam, kaps man ir klāt.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Tiešām, mēdītāji mani apstāj un uz viņu tiepšanos jāskatās manām acīm.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Galvo jel, pārstāvi Tu mani pie Sevis paša, kur tad cits man roku dos!
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Jo viņu sirdīm Tu saprašanu esi apslēpis; tāpēc Tu viņiem virsroku nedosi.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Kas savus draugus izdāvā par laupījumu, tā bērnu acis izīgs.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Bet Viņš mani darījis ļaudīm par sakāmu vārdu, ka esmu tāds, kam spļauj vaigā.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Tādēļ mana acs ir tumša no skumības, un visi mani locekļi ir kā ēna.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Taisnie par to iztrūcinājās, un nenoziedzīgais iekarst par neganto.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Bet taisnais turas pastāvīgi uz sava ceļa, un kam šķīstas rokas, pieņemas stiprumā.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Tad nu jūs visi nāciet tik atkal vien, gudra es neatradīšu jūsu starpā.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Manas dienas ir pagājušas, mani padomi iznīcināti, ko mana sirds bija kopusi.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Nakti tie sauc par dienu, un gaismu saka tuvu esam, kur tumsa klātu.
13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
Ko man vēl gaidīt, kaps būs mans nams; tumsā es uztaisīšu savu gultu. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
Trūdus es saucu par savu tēvu, tārpus par savu māti un māsu.
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Kur tad būs mana cerība, manu cerību, kas to redzēs?
16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. (Sheol h7585)
Kapā tā nogrims, kad it visiem pīšļos būs dusa. (Sheol h7585)

< Йов 17 >