Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
spiritus meus adtenuabitur dies mei breviabuntur et solum mihi superest sepulchrum
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
non peccavi et in amaritudinibus moratur oculus meus
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
libera me et pone iuxta te et cuiusvis manus pugnet contra me
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
cor eorum longe fecisti a disciplina et propterea non exaltabuntur
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
praedam pollicetur sociis et oculi filiorum eius deficient
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
posuit me quasi in proverbium vulgi et exemplum sum coram eis
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
caligavit ab indignatione oculus meus et membra mea quasi in nihili redacta sunt
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
stupebunt iusti super hoc et innocens contra hypocritam suscitabitur
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
et tenebit iustus viam suam et mundis manibus addet fortitudinem
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
igitur vos omnes convertimini et venite et non inveniam in vobis ullum sapientem
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
dies mei transierunt cogitationes meae dissipatae sunt torquentes cor meum
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
noctem verterunt in diem et rursum post tenebras spero lucem
si sustinuero infernus domus mea est in tenebris stravi lectulum meum (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
putredini dixi pater meus es mater mea et soror mea vermibus
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
ubi est ergo nunc praestolatio mea et patientiam meam quis considerat
