Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Spiritus meus attenuabitur, dies mei breviabuntur, et solum mihi superest sepulchrum.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Non peccavi, et in amaritudinibus moratur oculus meus.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Libera me Dominue, et pone me iuxta te, et cuiusvis manus pugnet contra me.
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Cor eorum longe fecisti a disciplina, propterea non exaltabuntur.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Prædam pollicetur sociis, et oculi filiorum eius deficient.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Posuit me quasi in proverbium vulgi, et exemplum sum coram eis.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Caligavit ab indignatione oculus meus, et membra mea quasi in nihilum redacta sunt.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Stupebunt iusti super hoc, et innocens contra hypocritam suscitabitur.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Et tenebit iustus viam suam, et mundis manibus addet fortitudinem.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Igitur omnes vos convertimini, et venite, et non inveniam in vobis ullum sapientem.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Dies mei transierunt, cogitationes meæ dissipatæ sunt, torquentes cor meum:
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Noctem verterunt in diem, et rursum post tenebras spero lucem.
Si sustinuero, infernus domus mea est, et in tenebris stravi lectulum meum. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
Putredini dixi: Pater meus es, mater mea, et soror mea, vermibus.
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Ubi est ergo nunc præstolatio mea, et patientiam meam quis considerat?
