Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Il mio spirito si dissolve, I miei giorni sono spenti, I sepolcri mi [aspettano].
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Non ho io appresso di me degli schernitori? E l'occhio mio non dev'egli sopportare le loro provocazioni?
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Deh! metti [pegno], dammi sicurtà [per piatir] teco; Chi [sarà] colui [che] mi toccherà nella mano?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Perciocchè, [quant'è a costoro], tu hai nascosto il senno al cuor loro, E però tu non li innalzerai.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Di chi parla fra gli amici per lusinga Anche gli occhi de' figliuoli saranno consumati.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Egli mi ha posto per servir di proverbio a' popoli, Ed io sono pubblicamente menato attorno in sul tamburo.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
E l'occhio mio è tutto raggrinzato di sdegno, E tutte le mie membra [son] simili ad un'ombra.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Gli [uomini] diritti stupiranno di questo, E l'innocente se ne commoverà per cagion dell'ipocrita.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Ma pure il giusto si atterrà alla sua via, E colui ch'è puro di mani vie più si raffermerà.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Or ravvedetevi pure voi tutti, e [poi] venite; Non troverò io alcun savio fra voi?
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
I miei giorni son passati via; I miei disegni, i proponimenti del mio cuore son rotti.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
La notte [mi] è cangiata in giorno, La luce è di presso seguita dalle tenebre.
Se io mi trattengo di speranza, il sepolcro [sarà] la mia casa, Io farò il mio letto nelle tenebre. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
Già ho gridato alla fossa: Tu [sei] mio padre; Ed a' vermini: [Voi siete] la madre, e la sorella mia.
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Ed ove [è] ora la mia speranza? Sì, la mia speranza? chi la potrà vedere?
